Вертаюся до теми, яку розпочала майже рік тому. Хочу все ж дорозставляти для себе всі крапки над “і”. У попередніх дописах я вже встигла нажалітися вам про свою інтернет-залежність, визнати найгірші свої онлайн-звички, тепер пора перейти до практичних речей, які допоможуть взяти під контроль цю “темну сторону” мого онлайн-життя…
Ось кілька ідей, що спали мені на думку:
- Не всі онлайн-інструменти – однаково корисні. Обирати та використовувати адекватно.
- Тільки я можу відфільтрувати інформаційний шум. Позбутися зайвого.
- Облаштувати для себе затишні онлайн-куточки. Тільки для своїх, для важливих.
- Вигадати для себе правила онлайн/офлайн балансу. І виконувати їх.
Далі трохи детальніше про кожну з них.
1. Не всі онлайн-інструменти – однаково корисні. Обирати та використовувати адекватно.
Може, тут навіть не в корисності справа. А у тому, чи підходить певний онлайн-інструмент для конкретної справи, конкретно мені. Візьмемо те, чим я найчастіше користуюся: Facebook, Instagram, Bloglovin’, Pinterest. Найбільш непевним із цього списку для мене є Facebook, саме там – найбільший ризик “залипнути” надовго. Трохи краща ситуація з Instagram, та лиш завдяки тому, що список моїх друзів там значно коротший. Bloglovin’ та Pinterest не мають здатності аж так сильно “затягувати мене”, навіть не зважаючи на довжелезні списки цікавих дописів до прочитання та pin-ів для перегляду. Тож якщо кортить “погаяти час” онлайн, то порівнюючи парочки Facebook/Instagram та Bloglovin’/Pinterest (тут новини і фото, там новини і фото), мені однозначно треба обирати другу. І часу менше витрачу, і голова буде вільніша від непотрібних вражень та емоцій.
А якщо час і натхнення дозволяють, то є навіть кращий спосіб отримати гарантовано хороші враження від онлайн-присутності. По-перше, онлайн-курси, по-друге, мій особистий блог. Влітку я відновила активності на сайтах Future Learn та EDX, навибирала собі різних безкоштовних курсів, які з тих чи інших причин виглядають цікавими і тепер цілком можу використовувати їх як “корм” для мого онлайн-хробака, якому постійно хочеться щось бравзати 😛 …і хробак ситий і настрій врятовано! З бложиком трохи складніше, бо зазвичай для написання статті треба суттєвий шмат часу. Але вже якщо знайду та виділю, то, принаймні, буду задоволена, що використала його з користю.
Дивіться, яку нагадувалку я для себе зробила (приклеїла на тильну сторону смартфона). Аби щоразу, коли йду онлайн розуміти: “Для чого?”. І в першу чергу займатися хорошими, корисними, приємними речима: більше спілкуватися з дорогими мені людьми; фіксувати спогади про наше з дітьми життя (фото, відео, тексти з категорії “говорить Ксеня”, “говорить Настка”); вчитися; творити (писати) щось нове, а також make things happen – використовувати чудо-телефон для ДІЇ, а не для прокрастинації.
Завантажуйте і роздруковуйте і для ваших смартфонів! 😉
Розмір наліпки ~5×7см
Ну добре, з “погаяти час” розібралась. А що будемо робити з відчуттям “давно не бачилася” з друзями онлайн? Як задовольнити “цікаву Варвару”, яка звикла отримувати щодня щось свіженьке? Яка плаче і просить пустити її у соцмережі?! 😀 Думаю, про неї треба подбати особливо ретельно…
2. Тільки я можу відфільтрувати зайвий шум. Позбутися зайвого.
Щоб урятувати “Варвару”, з її 700+ друзями в FB, треба засукати рукави і взятися за “прибирання”, за допомогою магічних інструментів unsubscribe, unfollow, block і filter 🙂
Це ж треба, скільки інформаційного шуму я несвідомо впускаю у своє життя з кожним новим онлайн-другом… Заходжу у стрічку і маю гарантований вінегрет з радощів, смутку, гніву, інформації для роздумів і просто сміття. І наскільки легше стає, коли вибірково “поприбирати” оновлення від окремих людей.
На початках я більше вагалася: “Ну я ж цю людину знаю, не даремно вона в мене в друзях. А раптом напише щось важливе/цікаве/корисне?..”. Але досвід показує, якщо останні кілька дописів від цього друга тебе абсолютно “не торкнули”, або й навпаки – “вибили з колії”, то можна спокійно забирати цю людину зі своєї стрічки новин. Натомість, це збільшить шанси того, що я не пропущу щось важливе від тих людей, чиї дописи мені приємніші та актуальніші. А якщо закортить обов’язково дізнатися що нового в “далекої знайомої” – то, будь-ласка, хай залишається в мене в списку друзів, зайду до неї на життєпис і почитаю.
А буває таке, що людина ніби й пише про цікаве, і особисто зі мною знайома, і викликає у мене повагу. Але водночас її стрічка чомусь провокує у мене негативні емоції. Ну, наприклад, надмірну самокритичність (о, моє життя далеко не таке чудесне…), чи постійне відчуття вини (чому я не займаюся благочинністю? чому я не рятую світ?), або просто дратівливість (як може реальна людина завжди так ідеально виглядати на фото?!). От, буває, що дивлячись на одну людину в чомусь кращу за мене, хочу і сама стати кращою, заряджаюся від неї натхненням. А, на іншу дивлюсь, і навпаки – опускаються руки від цих постійних порівнянь і самоколупань. Не знаю, від чого цей ефект залежить, але точно знаю, що своїм емоціям треба довіряти. А значить прибирати з очей усе, що не йде мені на користь. Це ж не з планети земля я цю чудесну особу прибираю, а всього лише зі своєї стрічки новин… 😉
До речі, так само треба почистити налаштування сповіщень. Добрий Facebook, Instagram та інші онлайн-платформи зазвичай дуже перейняті тим, щоб доставити мені останні новини всіма можливими способами. Пришлють e-mail сповіщення, моргнуть на смартфоні індикатором, або й ще, чого доброго, SMS повідомлення напишуть. А я скажу їм: “Ні, вибачайте, але тільки я вирішую коли піду читати ваші новини!”. Рішуче вимкну та відфільтрую всі ті речі. А якщо треба, то й програмку зі смартфона знесу (якраз у серпні в мене місяць без Instagram).
3. Облаштувати для себе затишні онлайн-куточки. Тільки для своїх, для важливих.
Ви тільки не думайте, що я проти соцмереж. Я дуже навіть за. Більше того, я думаю ми НЕДОвикористовуємо всі їхні чудесні можливості. Але для того, що справді важливо і приємно.
Я маю у Facebook аж дві секретні групи, в яких мене чекає тільки радість і позитив. В одній – мої хороші подруги, в іншій – тільки сестри. Моя найкраща подруга Наталя живе у Штатах, але завдяки силі сучасних технологій, ми можемо залишатися на одній хвилі. Бачити одне одного через відео-чат, обмінюватися фотографіями, писати одне одному повідомлення, не зважаючи на кілометри і на часові пояси. Обидві мої сестри живуть у Львові, ми часто бачимося, але так само ділимося різним онлайн, у “сестринській групі” і це спілкування ще більше нас зближує. Саме туди потрапили перші фото наших новонароджених дітей, там можна нажалітися на невдалий кулінарний експеримент або спитати поради про щось жіночо-мамське, не боячись “тролів” і “мудрагелів” з публічних обговорень.
Те саме можу сказати про приватні Pinterest дошки – вже не раз ними користувалася для спільних творчих проектів. Шкода, що в Instagram немає змоги публікувати щось для обмеженої кількості людей, я б і там забабахала собі парочку “секретних куточків”…
4. Вигадати для себе правила онлайн/офлайн балансу. І дотримуватися їх.
Мабуть, одна з причин, чому мене так цікавить питання “цифрових медіа та дітей” (аж так сильно, що навіть добровільно пишу статті на цю тему!), у тому, що я сама до кінця не визначила свого “кодексу поведінки в Інтернеті”. Дуже легко з серйозним виглядом розповідати про якісь обмеження для дітей та про батьківський контроль, але не так легко ламати власні звички-паразити та встановлювати обмеження самій собі!
Наразі я почала з малого. Оголосила вдома заборону на використання смартфона у двох місцях: за столом, під час спільного прийому їжі, а також у спальні – байдуже, чи вдень, чи ввечері чи вночі. Буває, снідаємо, і тут згадую, що треба перевірити погоду на сьогодні, щоб зібрати дітей на прогулянку. Клік-клац, туди-сюди, і я вже втупилась в екран замість того, щоб розмовляти з дітьми чи чоловіком. А в ліжку – то взагалі класика. Почитати щось поки Настка засинала “на циці”, перевірити пошту ввечері перед сном, та навіть з Наталею побалакати, поки ще не всі домашні дійшли до спальні. Тепер – тому край. Таблички з заборонами повісила, хто не виконуватиме правило – отримає штраф! Ксеню підкидати чи додаткову книжку читати, чи ще щось таке суворе, доця просто так порушників не відпустить…
Тут можете завантажити для друку
настільні таблички (10х10 см) для їдальні та спальні 🙂
Також я вподобала собі думку (прочитала в Susannah Conwey) про те, що треба звільнити ранок від пристроїв. Сюзанна взагалі діє радикально і переводить смартфон в airplane mode, від дев’ятої години вечора і аж до наступного дня, до моменту, коли завершить зі всіма ранішніми ритуалами на кшталт йоги, медитації чи ранішньої кави. Її “інформаційний день” починається лише тоді, коли вона до цього готова. Поки що практика airplane mode мені не дуже підійшла (я забуваю перемкнути телефон у нормальний режим і чоловік починає турбуватися 😳 ), але над “тихими ранками” і якимось зручним для цього правилом я ще поміркую…
Такі в мене наразі успіхи.
Питання в зал – традиційне: Розкажіть які корисні практики застосовуєте ви? Як контролюєте велику дитину всередині і тримаєте її онлайн-присутність у розумних, продуктивних рамках? І ще, скільки у вас друзів в Facebook і за скількома з них ви реально стежите?…
п.с. Додала посилання на цю статтю в “Каталог файлів“, бачили цю нову сторінку на “Жовтих Окулярях”? Дуже зручна штука, я там планую системно збирати все, що в мене можна безкоштовно завантажити. Гляньте, може знайдете щось зі старого-давно-забутого і для себе 😉
ура, знов нагадування мені про незалипання в інтернеті 🙂
можу сказати хіба, що періодично чищу стрічку. але не глобально, а локально, от відкрила – бачу вкотре нудний/непотрібний пост і відключаю читання дописів цієї людини. також коли приходять сповіщення про дні народження, у мене меншає друзів, дивлюся – а хто це? оп, видалила. але то не системно, треба би взятися за це і одним махом…
навчуся робити записи про дітей на смартфоні замість гортання, дякую за ідею!
і дуже сумую за блогом, зовсім не маю часу на нього. переглянути що я роблю, і знайти що не робити з того – а натомість вести блог?
Я пробувала писати блогодописи фрагментами, на смартфоні. В принципі виходить щось накидати, але потім все одно треба шмат часу за комп’ютером, щоб все те діло опрацювати.
А от дитячі нотатки і різного роду мамині хроніки – дуже зручно вести.
Я ще давно мрію зробити довге відео (хоча б за кілька місяців) по секунді в день, є такі аплікушки, що автоматично все це монтують. Але постійно забуваю включати камеру, хіба в якісь дуже вже кінематографічні моменти 🙂
оо, цікаво про відео! розкажи, що то за аплікушки 🙂
нє ну ясно, що треба доопрацьовувати. мені хоча б навчитися ПИСАТИ, хочби шматочками. а то переглянула пару записів старезних, і засмутилася що не пишу зараз.
Пошукай в Google play “1 second everyday”. Ти собі камерою знімаєш відяшки, а в тій апплікушці вибираєш по секунді-дві і можеш швидко то все монтувати в одне відео.
Як мягшу альтернативу реживу “в літаку” можна спробувати режим “не турбувтаи” він же “DND” – зазвичай йому можна задати розклад (на IOS та Android 5+ точно) і таким чином зранку не буде проблеми із забуванням вимикання цього режиму. З позитивного можна зробити так, щоб обрані номери все ж могли додзвонитися.
О! Цікавий варіант, треба спробувати! 🙂
А взагалі, треба першим ділом купити традиційний будильник. Щоб принаймні на час ночі телефон був якнайдалі…
Тільки но я пожалілася на відсутність “затишних куточків” в Інстраграм, як він підказав мені про можливість вибирати “близьких друзів”. Те що треба, ура! 🙂
(sun)
О, Христю, мабуть, це скоро стане «темою» у відповідних колах …
Для себе вирішили подібним чином не рухати телефон (відкласти подалі) під час їжі (сніданки/обіди/вечері, посиденьки в кафе з друзями) – задля спілкування. А на ніч включається DND+Airplane mode (літачковий режим, звісно, вручну), який вимикається зранку, коли спрацьовує будильник (важливо: ми встаємо о шостій, але DND вимикається о сьомій згідно розкладу автоматично – тобто певний час телефон ще мовчить, як партизан… аналогічно з включенням DND о 22й).
Важко спочатку було випускати іграшку з рук, постійно хочеться схопити за розмовою “а я ото подивлюсь!”, але поволі звикається і стає комфортніше й комфортніше. Згрубша, на ті думки навів мій друг, який при зустрічі десь перевертає телефон екраном донизу і часто ще й чимось накриває, на додачу в нього постійно безшумний режим – додзвоняться лише ті, кому дуже треба / хто дуже важливий. То викликало повагу, відтак задумався і собі змавпувати.
Добре коли ДОБРІ звички стають заразними (yes)
Можеш поставити собі ifttt щоб не забувати вимикати літачка.