Продовжую тему інтернет-залежності та способів виживання в онлайн світі. Сьогодні – про інтернет-звички, різні активності онлайн, зокрема, шкідливі.
У першій версії цього допису я розпочала свої роздуми із довгого списку речей, за якими я ходжу в інтернет. Навіть почала малювати таку табличку:
| За чим я ходжу в інтернет? Завдання/цілі | Коли? Як часто? | Якими інструментами користуюся? | Це для мене корисно чи шкідливо? |
Табличка вийшла довжелезною і не особливо цікавою (тож у остаточну версію допису не ввійде, вам пощастило! 😉 ), проте по собі залишила деякі висновки у моїй голові (все таки ця вправа – корисна, рекомендую таку “інвентаризацію” всім, хто шукає свого інтернет-балансу!).
По-перше, я маю доволі багато адекватних/конструктивних/корисних причин користуватися інтернетом. Стосунки з друзями, які далеко; пошук натхнення для нових проектів; самореалізація в ролі того, хто пише; онлайн-навчання; поширення інформації про те, що мені важливо; знайомства з цікавими людьми, з якими в мене спільні інтереси; та навіть банальний пошук потрібних мені речей, книг чи послуг (вже не згадуючи про брак спілкування, який постійно спіткає маму-декретницю без “подруг-мамочок на районі” 😳 ).
Іншими словами, періоди абсолютної “інтернет-тиші” довші за кілька тижнів – насправді рано чи пізно починають мені шкодити, бо ускладнюють життя і забирають зручні інструменти для досягнення хороших цілей згаданих вище. Такі експерименти корисні аби “перезавантажитися”, чи якісно відпочити у відпустці, але надто радикальні для мого нормального функціонування (як-не-як, представниця 21-го століття! (nerd) )
Водночас є пункти, навпроти яких хочеться червоним написати “шкідливо!” і саме їм треба оголошувати рішучий “бан”. Ці “паразити”, неправильні інтернет-звички – то найчастіша причина мого поганого настрою та часу витраченого надаремне.
Добра новина – їх не так багато, погана новина – я несвідомо витрачаю на них набагато більше часу ніж хотілося б.
Отож, за чим ТОЧНО НЕ ТРЕБА ходити в інтернет. Мій топ-3:
-
“Цікава Варвара”
Цікаво, а що в людей робиться? Поскролати фейсбучик туди-сюди; порозглядати інстаграм-фоточки друзів, а заодно і все, що вони “лайкали”, і з ким френдились, і що в статусі написали. Коротше, не шукати нічого конкретного, а просто собі “роззиратися довкола”, … аж поки чужі життя/успіхи/проблеми не зіпсують тобі вечір.
Цікава Варвара майже гарантовано завершує свій інтернет-день з думками: “У мене нічого не відбувається…”; “Он всі такі молодці, а я…”; “Мабуть і мені треба перейнятися тим-то/ вдосконалити те-то/ задуматись про таке-то…”; “І коли вже я буду так далеко мандрувати/ гарно фотографувати/ бізнеси робити/ про все це так впевнено на весь світ трубіти…”; “О, ні, ми зовсім не фотографуємося з сім’єю/ відео не знімаємо/ на фотосесії не ходимо”; “І взагалі, в мене навіть фотки нормальної нема на профіль..”.
Заради справедливості скажу, що час від часу, у тому потоці інформації, Варвара знаходить якийсь корисний допис, або щиро тішиться за своїх близьких друзів, або встигає залишити комусь приємний коментар. Та все ж у більшості випадків “екскурсії чужими життями” просто забивають голову кашею змішаних кадрів, емоцій, думок і здатні дивним чином, без видимої причини, викликати роздратованість, самоколупання і навіть депресії…
Не треба тобі того, Христя. Не пхай носа до чужого проса і буде в голові світліше 🙂
-
“Треба згаяти час…”
Є хвилинка поки чекаю на Ксеню з заняття; годую-присипляю Настю; гуляю з візком; нудьгую; не можу заснути. Відчуваю в кишені тепло смартфона, зайду-поклікаю, трохи розвіюсь. Методично пройдуся по нових дописах в блоггері; по розсилках, листах в поштовій скриньці; перегляну що нового в цікавих групах/форумах/обговореннях, там-сям потусуюсь.
Навіть якщо в цей момент не включиться “цікава Варвара”, і я справді читатиму не все підряд, а те, що потенційно пізнавальне та корисне, є великі шанси “залипнути” на довше, ніж планувала (“омг, коли це діти встигли все навколо розбомбити?”, “оце так, вже друга ночі!”, “блін, стемніло вже, а я ще обід не зробила..”).
Корінь зла цього “паразита” – у самому формулюванні. “Треба згаяти час”? От і згаяла, чого тепер нарікаєш? 😛 Якщо пішла гуляти інтернетом без конкретної цілі, то не нарікай, що онлайн-прогулянка не принесла особливої користі. І не кажи, що ніхто тебе не попереджав, що у віртуальній реальності час біжить по-іншому, і легко втратити відлік часу реального…Починаю розуміти тих людей, які свідомо переходять зі смартфонів назад на звичайні телефони-дзвонилки. Якщо розібратися, то 90% випадків використання смартфону (в ліжку, в транспорті, в туалеті, на прогулянці, …) – це просто “гаяння часу”. А більшість справді важливих речей, які ми робимо в своїх смартфонах, цілком можуть чекати зручнішої нагоди – спокійно ввімкнути комп’ютер, виділити ексклюзивний час, поставитися до справи свідомо.
-
“Давно нічо не постила…”
Он і профіль в мене старий, і фоточок давно не було, і на блозі нічого нового… Що б такого крутого забабахати, щоби часом світ не забув, що я існую?! І починається: довгі пошуки фотографій (“ааа… я ніде тут собі не подобаюсь!”), “притягування за вуха” якихось тем, “висиджування” дотепного підпису до банальної по суті фотографії в інстаграмі…
“Я постаю, а значить існую?” – що справді? Чуєш, а може краще піди чимось кориснішим займися, м? Набагато влучніший вислів: “Я творю, а значить існую!“. А як створиш щось нове, варте уваги Всесвіту, то й не буде проблем з тим, щоб запостати щось цікавеньке. Ну а якщо в тебе творча криза, то чого пхаєшся профілі апдейтати, посидь трохи тихо, ніхто тебе за той тиждень/місяць/півроку не забуде…
Додам ще, що ЖОДЕН з цих 3 способів “бравзання інтернетів” категорично не підходить для боротьби з нудьгою, невпевненістю, поганим настроєм, апатією, неорганізованістю, тривогою… Якщо день “не задався”, то ударна доза такої безвідповідальної онлайн-присутності тільки “згущує фарби”. Краще вже “виписатися” в блокноті, чи просто поспати дві години, чи піти на вулицю голубів годувати. Сто раз в цьому переконувалася, а все одно доводиться самій собі нагадувати… 😳
У наступному дописі розкажу про різні практичні фокуси, як я намагаюся “обгородити” себе від сьогоднішніх “паразитів”. Як вибираю онлайн-інструменти, як позбуваюся зайвого шуму.
А ви тим часом признавайтеся, яка деструктивна інтернет-поведінка притаманна вам? Що виїдає ваш дорогоцінний час, і яких звичок-паразитів вам хотілося б позбутись? (nerd)
п.с. Наразі найбезвідповідальніше я ставлюся до свого інстаграму. Недавно відновила аккаунт, за порадою подруги… Дуже вже мені самотньо було, а там завжди знайдеться десятка-друга людей, яким не шкода “залайкати” нову порцію моєї буденності. Але чую, що треба ту “лавочку” прикривати 🙂 Негарно так безсовісно користати з доброти моїх друзів, забиваючи вже їхні голови незрозуміло чим :X
Чим менше отих “що би то запостати”, тим менше по ту сторону “цікавих варвар”.. Але це вже до етики інтернет залежних людей, про яку я планувала пофілософствувати іншим разом… Почуємось! 😉
мене в тому всьому найбільеш бісить ФБ, але я нажаль не можу його позбутись, бо через нього йде комунікація по будові, і як то не дивно але по школі малої.
Хоча маю кілька рецептів як зменшити залежність від ФБ.
1. Анфоловнути більшість френдів. Якби це цинічно не звучало, але 90% френдів не рпродукують жодного корисного чи цікавого контенту, або якмінімум не релевантний для тебе. Особливо мова про людей які самі ніц не постають але багато лайкають, і тобі постійн овилазить той лайкнув то і т.д. Я робив просто відкрив таймлайн, дивлюсь перший пост, дивлюсь від кого, пробую згадати коли від цієї людини був реально потрібний і цікавий пост, згадати не можу, анфолов. і т.д. в якийсь момент твоя стрічка перестане постійно оновлятись і буде нудна.
2. Я видали ФБ аплікуху з телефона, і заходжу в ФБ через браузер. поперше нема нотифікацій від ФБ, типу “ну подивись мене, там є шось новеньке для тебе”, подруге це менш зручно, відповідно користуєшся більше по потребі. Приємний бонус, телефон швидше працює.
По інстаграму, я просто фоловлю дуже вибірково, і в мене в стрічці фоток переглянути рівно на 1 хв в день. І мені існтаграмчик якийсь лампово душевно домашній, і зовсім не напрягає.
А взагалі я дуже радію що старі блогодружбани шось пишуть)
До пунктів 1 і 2 я ще додала фільтр ФБ нотифікацій у моїй поштовій скриньці. Тепер вони в окремій папці, куди я не заходжу взагалі або заходжу свідомо – пройтися очима чи є щось варте уваги. Інбокс значно приємнішим став і не таким “спокусливим” 🙂
тю, я ще роки з три тому вимкнув в ФБ будь-який спам на мило) 👿 😀 8)
Три роки тому я ще не була ФБ-залежною 😛
Привіт! Дякую за актуальну тему. Фейсбук то справжня залипайка. А щоб не вбивати час я поставила собі додаток для вивчення англ, тепер в чергах і маршрутках вчу слова. Часом рука таки тягнеться ло Інстаграма, але потім згадую що можна кілька слів вивчити і переключаюсь.
От я так з онлайн курсами пробувала. Кілька на FutureLearn.com закінчила 🙂 справді дієво, мати корисний замінник на випадок “треба знати час”.
Как я понимаю, основная причина в создании “законов выживания в инете” в том, что пользователь не может сосредоточиться на основной причине посещения просторов инета – “по делу” и часто уходит в сторону, после чего и вовсе теряет первопричину и ощущение времени в принципе.
Значит, причина этого “зла” кроется в банальном самоконтроле.
По моему мнению, самый главный закон выживания в интернете – натренировать свой самоконтроль.
А для этого нужно знать и понимать, что с нами происходит в момент потери самоконтроля на уровне психологии и биохимии тела.
Так как, я не являюсь специалистом ни в первом, ни во втором, то “перевожу стрелки” на автора книги “Сила воли [Как развить и укрепить]” Келли Макгонигал – это профессор Стэнфордского университета, читает как раз этот курс дисциплины ( в режиме аудиокниги курс занимает чуть больше 8 часов прослушивания).
Моё мнение по книге: это та инструкция по работе мозга, которую мне забыли выдать при рождении ))) благодаря чему и успел к своим 36 годам набить кучу шишек, часто не понимая причин своих поступков. Книга помогает понять причины и, соответственно, вовремя удержаться от соблазна, а то и вовсе потерять к нему интерес.
Короче, мне помогла)).
п.с. Для тех, кто не хочет читать книгу – маленькая подсказка: во время стресса мозг более всего подвержен отвлечению от главной цели. А прогулки (сёрфинг) по просторам инета чаще всего стресс усиливают, а не снимают.
Снимайте это состояние здоровыми способами (концентрация на спокойном дыхании, физическая разминка, йога, прогулки на свежем воздухе) и ваш самоконтроль повысится. И всё будет ХОРОШО)). (yes)
Власне, проблема як в тому, що відволікаюся від речей “по делу” і “закочуюся” невідомо куди, так і в тому що буває лізу в інтернет “без дела” на заміну тим корисним штукам, про які пишете ви…
Дуже дякую за розгорнутий коментар, я обов’язково заціню книгу! Вміння контролювати себе – це те, що мені лікар прописав ))))
Пришла в голову хорошая мысль. Сознательно выделять себе ограниченное время на интернет. Просто ставить будильник. Будет эффект “как на экзамене” – когда ресурс времени ограничен, то работаешь с большей отдачей и автоматически сосредотачиваешься на главном.
Кстати, вот способ попроще, который сам хочу попробовать. Умными словами это можно назвать “контроль-мониторинг за последними 15-ю минутами”, а проще – “лесенка”:
1 ступенька
Перед открыванием браузера ставлю будильник на 15-20 минут вперёд. По будильнику делаю перерыв 2-3 минуты с лёгкой разминкой тела (головой там покрутить, руками помахать, приседаний пару сделать) + попутно сделать анализ того, что успел за это время.
2 ступенька
Опять ставлю будильник на 15-20 мин. И опять по будильнику разминка + анализ + коррекция целей при необходимости.
И так столько ступенек, пока основная цель не будет достигнута.
Знаю, вроде звучит сухо и скучно, но есть шанс научиться обходиться без будильника и просто приобрести полезную привычку 🙂 .
Цікава Варвара забирає найбільше часу в мене, і це факт. і настрою, як ти влучно про це пишеш, від того ходіння по стрічці зовсім не добавляється 🙁
Інстаграм не поставила, бо попередній телефон його не підтримував, а в цьому – тепер сильно думаю чи варто ставити, бо це плюс один забирач мого часу. мабуть, таки не поставлю.
сповіщення від фб в мене в окремій папці в пошті (і про них я не отримую сповіщень з поштової програми, що дуже зручно), сповіщення на мобільний додаток просто відключила – тому вони мене не шарпають щоразу 🙂 завішують мене повідомлення з месенджера, бо є якась така негайна потреба відповідати коли пишуть ))))
і так, мені треба інтернет для роботи, розвитку, і спілкування. тому оця тема про шкідливі звички, як оптимізувати використання – дуже актуальна для мене, дякую тобі що пишеш про це 🙂
ну і цьом, хоч тут **
В мене інстаграм зараз “оптимізований” в плані к-ті фоловерів/друзів, тож це таке собі “маленьке зло”, яким можна відбутися, коли дуже вже хочеться віртуального спілкування…
Добре, що ви такі коментарі підбадьорливі лишажте щодо теми. А то пишеться на ту тему важко, хоч потребу в ній розібратися я дуже відчуваю )
Найбільше зло для мене – фб і цікава Варвара. В мене він свідомо не стоїть на телефоні і вимкнені всі сповіщення, але є на планшеті. І ввечері, коли поснуть нарешті малі і я вляжуся, то замість того щоб читати одну з надцяти мудрих книжок, я скролю фб. І щодня вигадую нові відмазки чого я так роблю.
Інстаграм є на телефоні. Там в мене фоторік. Але стрічка в мене і так не перенасичена людьми. Як від тебе щось появиться – тішуся 🙂