РІВНОВАГА. Слово 2016.

Своє слово року 2016 я шукала дуже довго. Як і минулоріч, кілька разів поспіль сідала малювати картинки, писати писульки та вимріювати рік прийдешній…  І щоразу той процес приводив мене до різного результату… Та, здається сьогодні я остаточно визначилась! 🙂

Найдовше зі всіх попередніх кандидатів прожила фраза: “ТАК ПРОСТО”. Від нового року хотілося отого магічного явища життєвого потоку, коли все складається так, як має складатися, ніби само собою. Коли живеться легко, бо ти всіма своїми фібрами відчуваєш, що рухаєшся у правильному напрямку. Захотіла – зробила і тішишся результатом. Отак просто, без зайвих сумнівів чи пересторог. У фразу “ТАК ПРОСТО” я вкладала і той факт, що справжня радість часто ховається у дуже простих, дуже природніх речах. Тож хотілося б навчитися відкидати зайве, не ускладнювати свого світу, а залишити для себе тільки справжнє, тільки важливе. Просто жити, просто радіти, просто відчувати вдячність за те добре, що приносить життя. Хотілося легкості, і, якщо хочете, трішки магії, щоденних щасливих (невипадкових!) випадковостей, пазликів які потрошки складаються в одне ціле, змінюючи моє життя і мене саму на краще.

Я свідомо не хотіла “програмувати” новий рік, вигадуючи і “притягуючи за вуха” якісь пункти до виконання. Не хотіла вибудовувати жодних конкретних очікувань, бо щось мені підказує, що 2016 принесе багато несподіванок. Передчуваю, що з появою другої дитинки і черговою зміною мого звичного режиму життя, у голові знову запустяться цікаві процеси переосмислення усього на світі; велика інвентаризація речей і думок, і звичок, і бажань… І тільки час покаже, що з того вийде. Мені ж хотілося лиш попросити у Всесвіту сприяння, щоб відбувалися ті процеси природньо і легко. “ТАК ПРОСТО”.

…та все ж цій чудовій фразі чогось бракує. Вона дуже гарно передає моє бачення хорошого року але водночас зовсім не дає підказок, а ЯК же втілювати те бачення у життя. Так, вона може бути таким собі “лакмусовим папірцем”: А чи все в мене останнім часом складається правильно? Чи є відчуття легкості? Чи справді усе йде “ТАК ПРОСТО”, як мені хотілося б? Але сама по собі не має сили аби допомогти мені в ситуаціях, коли відповідь на всі ці питання виявляється негативною…

Тож я продовжила пошуки і сьогодні таки знайшла свою мантру. РІВНОВАГА. Ось яким буде мій рецепт “простого” і “правильного” життя у 2016.

Щоденна магія не приходить сама по собі. І за відчуттям що усе йде “так просто” завжди ховається безліч мікро- і макро-рішень, які я роблю; емоцій, які переживаю; багато зусиль, які вкладаю у втілення чергового задуму. Це відчуття потоку, натхнення, надпродуктивності і легкості – лише наслідок отого всього разом узятого. А першопричина насправді – в мені самій, у моєму внутрішньому настрої. А значить замість того, щоб чекати “сприятливих погодніх умов” треба визнати, що я сама тою погодою керую. І своє слово року зосередити на тому, що відбувається у мене всередині.

Найкраща версія мене – це тоді, коли я врівноважена. Коли я даю собі можливість перевести подих, ненадовго сказати “стоп” усьому, що мене переповнює. Тоді я легше приймаю рішення. Тоді я краще концентруюсь. Тоді я почуваюся впевненіше.

Думаю, багато хто здивується почувши, що я дуже люблю тишу. Коли залишаюся вдома сама, то намагаюся позбутися будь-якого фонового шуму. Я не можу спокійно думати, коли ввімкнуте радіо (а чоловік мій – навпаки, без радіо навіть поїсти не може :)), чи лунає навіть найприємніша музика (мій мозок автоматично чіпляється за її мотив і “тікає” собі в невідомому напрямку). Часом я навіть ненадовго вимикаю наш котел на кухні, щоб ані найменший звук не псував мені насолоди тишею. Тоді мені легше вдається заспокоїтись, втишити усю ту вереницю думок, що безперервно варяться у моїй голові. Усі “треба”, “хочу”, “не забути”… Натиснути на паузу парад обличь, людей, фраз, проектів, задач. І посидіти в повній тиші у всіх значеннях цього слова. Дочекатися стану рівноваги.

(Так, це ненадовго, бо після такого “прибирання в голові” неодмінно починають вимальовуватися важливі речі, про які мені все ж доведеться подумати. І так, вже за 15 хвилин я знову буду бігати, як електровіник по хаті, гарячково завершуючи завдання по списку. Але при цьому у мене буде відчуття, що я контролюю процес, що я точно знаю чого хочу і потребую, і що пазл сьогоднішнього дня обов’язково “складеться” правильно. Як казали знайомі американці: “Slow down to Speed up”).

Мені подобається що моє слово року дає чіткі інструкції до дії. Пильнувати свою внутрішню рівновагу. Позбуватися речей, які її розхитують. Практикувати речі, які її посилюють. Поменше часу у Facebook – поміж чужих життів, а побільше у власному журналі – в діалозі з собою. Поменше поспіху і неорганізованості, побільше впорядкованості (ну скажімо, будь добра, організуйся так, щоб зранку вчасно встати і спокійно всіх нагодувати і провести в садок/на роботу). Поменше відчуття вини (за щось там, що ти зробила/не зробила) і завищених очікувань, побільше вдячності за все, що все-таки склалося добре. Поменше речей/затій/зустрічей, що відбуваються в паралелі, побільше концентрації на чомусь вибраному, що справді важливе.

І в критичній ситуації я зможу запитати себе: “А що б зробила зараз ВРІВНОВАЖЕНА версія тебе, м?“. І зможу сама собі порадити: “А тепер зроби глибокий ВДИХ і ВИДИХ, і перш ніж ти скажеш оцю необдуману гидоту/зробиш оцю поспішну дію/відреагуєш “на автопілоті”, перечекай хвильку та обміркуй чи все робиш правильно…“.

Внутрішня РІВНОВАГА. Так, здається, це саме те, що мені дуже потрібно (mmm)
Буду сподіватися, що у 2016 її буде більше!

п.с. А які у вас передчуття від 2016 року? Чого просите для себе? Розкажіть, цікаво! 🙂