Написати книжку: пошук “половинки” – ілюстратора

У попередній частині своїх книжкописальних мемуарів я розповіла про ту частину творчого процесу,  яка залежала особисто від мене. А сьогодні розкажу про те, як шукала ілюстратора для “Диво-пристроїв”.

Загалом, часто буває так, що автор тексту мало задіяний у виборі художника та роботі над конкретними малюнками. Чисто юридично – за це, як і за всі подальші етапи обробки, верстки, перекладу книжки, відповідає видавництво. Та, як ви вже зрозуміли з попереднього допису, мій видавець із самого початку проявив неабияку довіру до мого творчого задуму та дав багато свободи не лише в плані змісту книжки, а й її оформлення.

Відразу скажу, аби вибрати собі “саме ту людину”, пішло досить багато часу, і в підсумку було аж сім художників, які читали окремі шматки книжки і пропонували свої ескізи можливих ілюстрацій.  Та ще кілька десятків тих, що зголосилися на моє оголошення в Facebook (О, сила Інтернету! ти справді можеш дуже багато! ..скільки б повідомлень та розмов з незнайомцями це не коштувало ;)).

Кожен з них був кльовий і талановитий по-своєму, кожен пропонував свій особливий ракурс сприйняття тої самої історії.  І вся фішка була у тому, щоб підібрати стилістику, що викликала б схожий діапазон емоцій, що й текст – аби книжка сприймалась якось цілісно.

Автор: Ірина Потапенко

 

Були у нас малюнки дуже стильні і харизматичні (я б таке на футболці з радістю носила!). Були ілюстрації з відчутним присмаком мамської самоіронії (часом “гостренькі”, як бувають газетні шаржі на особливо гарячі теми). Були й зовсім мімімішні (немов ілюстрації до дитячої книжки, або сюжети для листівки до дня матері). І повірте, знайти правильний мікс того всього: і сентиментальності, і гумору, і харизми, і ще й лаконічності, до якої тяжіє сам текст – виявилось непросто. ..та на щастя, можливо!

Автор: Євген Григор’єв

 

Автор: Ірина Потапенко

Водночас, хотілося б щоб малюнки додали чогось свого, може недосказаного в тексті. Ніби  продовжили розповідь – без слів, але з влучними образами та асоціаціями. Як на мене, ілюстратор та автор тексту мають настільки засинхронізуватись, щоб стати повноцінними співавторами книжки. Принаймні, коли йдеться про багатий на малюнки задум, як у “Диво-пристроях”.

Автор: Сергій Костишин

 

Автор: Оля Яценко

 

Мабуть, саме тому склалось так, що моєю “половинкою” стала мама кількарічної дівчинки, близька до мене “по мамському профілю” І хоч я зовсім не ставила це за критерій відбору художника (були у мене і хлопці, і дівчата, і з дітьми, і без), бачення Льо (як друзі називають Альону Жук) якось природньо виявилося найближчим до мого.

Отак “Диво-пристрої” стали такими красивими, як вони є зараз!

Автор: Альона Жук

З чисто організаційного можу додати, що з вибором ілюстрацій дуже допомогла думка друзів і моїх багаточисельних “мам-добровольців”. Я вдячна їм за відверті, часом дуже категоричні коментарі: “Тільки не цей варіант!”; “Ти що жартуєш? Цей художник книжку взагалі читав?!”; “Оця мамаша на малюнку якась страшна!”; “Христя, та ти сама краще б намалювала”.

І хоча критика звучала на адресу всіх варіантів, за допомогою цих відгуків вибирати було легше.  Особливо коли враження кількох незнайомих між собою людей від того чи іншого ескізу співпадало на 100%. Сама б я значно довше вагалася, адже кожен варіант був мені симпатичний чимось своїм, а кожен з художників виявився дуже цікавою особистістю… тож “подивитися зі сторони” без допомоги друзів було б важко…

Ну і наостанок додам, що окрім самих ілюстрацій дуже важливе значення має верстка книжки – як ті ілюстрації вдало з текстом поєднати, як підібрати влучний шрифт, оформити обкладинку. Але і тут мені пощастило, бо у видавництві знайшлась правильна людина (також щойно-мама!), яка зробила все швидко і влучно з першого ж разу. Тут головне – відчуття смаку і набита рука професіонала!

Отаке.
Якщо раптом у когось є ще запитання щодо процесу творення книжкових проектів, не соромтеся – я з радістю відповім! Нехай хороших книжок стає тільки більше!