2015. Тут і зараз!

Я вже знаю. Моєю мантрою року 2015 буде “ТУТ І ЗАРАЗ”.

Я довго виношувала плани та задуми на новий рік, писала списки, заповнювала журнали, вирізала і клеїла дрімборди… Називала свій майбутній рік “правильним” і “прогресивним” словом – РОЗВИТОК – новий крок, прогрес, розбудова всього, початого раніше.

Але, знаєте, від тих всіх героїчних перспектив, важливих планів, серйозних дат (все ніяк не вкладу в голову близькість власного 30-річчя), мене охоплюють почуття неспокою, емоції типу “О, ні,  знову понеділок!“, і навіть  трохи страх – як же це все непідйомне взяти і тягнути кудись вперед і вгору…

…і тільки десь в куточку моєї новоствореної дошки мрій про той самий “РОЗВИТОК” висіла невеличка картинка “Суть подорожі – не в пункті призначення, а у самій подорожі“.. а потім ще старе селфі з чоловіком, з першого спільного відпочинку на морі. Там ми двоє зустрічаємо схід сонця на березі. Так от, я роздивлялася свій дрімборд, і зрозуміла, що саме ці два клаптики “заводять” і мотивують мене найбільше.

Відчуття, що ЩОСЬ ВАЖЛИВЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ САМЕ ЗАРАЗ. Не приємне передчуття майбутніх подій чи перемог, не радість від вже досягнутого. А оце, часом, секундне, відчуття повноти, краси, неповторності моменту ТУТ І ЗАРАЗ.

Це не означає, що треба скасувати всі плани, понизити собі планку чи щось таке. Фокус в тому, що в мене всередині є внутрішні сили які все-одно будуть пхнути мене вперед-вперед-вперед. Я точно знаю, що мені буде хотітися чогось ЩЕ, я  знову буду вигадувати щось НОВЕ, знайду сто мільйонів причин для самоколупання, обмірковування, хвилювань, буду кОпати сама себе в п’яту точку, щоб ворушитися, вчитися, розвиватися. Так і буде. І не треба мені для цього додаткових списків чи, тим більше, дрімбордів.

Мені, навпаки, ТРЕБА ГАЛЬМА. Треба мудрості, щоб робити те, що вдається не так часто: вибирати свій спокійний темп, “давати собі спокій”, просто цінувати те, що відбувається в процесі досягнення чергової цілі.  Спостерігати, відчувати, запам’ятовувати. Фотографувати, зрештою (цього року у мене постійно було відчуття, що я ніяк не встигаю зафіксувати найголовніше..).

Хочу проживати все це не поспішаючи, не “ковтаючи” цілі шматки (майже так, як я читаю книги: поспішно, по діагоналі, швидко скануючи довгі описи чи ліричні відступи). Хочу навчитися ретельно розжовувати і смакувати свої дні, години, навіть хвилини (знаєте, бувають такі смачні хвилини, що вартують цілих років!). Щоб відчувати не БРАК ЧАСУ В ДОБІ (часто чую це від подруг, та й сама нерідко мрію, як би добре було добути стільки-то додаткових годин десь між днями). А відчувати ВДЯЧНІСТЬ за те, що встигає відбутися за дані мені (не такі вже й короткі, якщо розібратися!) 24 години.

Мабуть, це все не ново, впевнена, це вже було сотні разів сказано і написано іншими.  Але ЩАСТЯ В ПРОСТИХ РЕЧАХ. Щастя це не якийсь факт, це наше СТАВЛЕННЯ до світу навколо. Для щастя не обов’язково треба шаленого темпу чи неймовірних досягнень, треба просто “пропилесосити” собі голову, і подивитися на все з правильного ракурсу 🙂

Одним словом, посилаю свої бажання Всесвіту, і вірю, що в 2015 зможу бути ТУТ І ЗАРАЗ частіше 🙂

п.с. А замість дрімборда думаю забацати собі колаж з фотографій моїх моментів ТУТ І ЗАРАЗ 2014. Простих і щасливих до неможливості. Як ці:

…

(а ТУТ і ЗАРАЗ на моєму хостингу скінчилося місце..   😀  тож допишу колись іншим разом   😛 )