Міліцейська вечірка для дітей – ч.1

Цього літа моєму похреснику виповнилось цілих шість років. І як серйозний, вже зовсім дорослий іменинник, він сам вибирав тему свого свята – Міліція! Не знаю чому саме така тема, але що поробиш, сіли з кумою думати-креативити.. Майже відразу вирішили, що суть свята буде полягати у справжньому розслідуванні злочину. Кожне завдання буде наближати маленьких слідчих до розв’язку заплутаної справи…

Відзначу, що середній вік компанії гостей був 4-5 років, плюс декілька менших карапузів, і декілька старших дітей. Тому завдання намагалися зробити такими, щоб навіть трирічні діти могли їх виконати, можливо, з допомогою дорослих. І, водночас, хотілося, щоб сюжет був цікавим для найстарших дітей.

Забігаючи наперед, скажу, що цікаво було навіть присутнім батькам, не кажучи вже про дітей! По-моєму, ми навіть трохи перемудрили з кількістю конкурсів і заплутаністю розслідування. Тож, думаю, наші ідеї будуть корисними і для трохи старшої аудиторії. Але про самі конкурси я розповім у наступному дописі. А сьогодні – про атрибутику свята. Речі, що задавали правильну атмосферу 🙂

По-перше, всі діти отримали посвідчення МВС України! Трохи старші були старшими інспекторами, а молодші, відповідно, молодшими інспекторами. Посвідчення були, як і годиться, з фотографіями, надрукованими іменами і гербом міністерства:

(кому треба, можу поділитися psd файлом)

Старший слідчий Олексій – мій похресник і “винуватець свята”

Крім посвідчень кожен слідчий отримав збільшувальне скло – в дусі детективів, щоб не прогавити жодної, навіть найменшої деталі.

По-друге, ми не простили б собі, якби міліцейська вечірка не мала міліцейської машини. Мама іменинника в останню ніч перед святом забацала просто відпадний кабріолет на двох міліціонерів. З “мигалкою”, з фарами, просто мрія. Тільки отримуй бойові завдання і ганяй по району, по-кіношному пожовуючи донатси 🙂

Той хто спереду – кермує, той хто ззаду – імітує сирену… 

Навіть дорослим кортіло поїздити… 😉

До речі, міліцейські машинки були і в оформленні торта іменинника…

А ще в нас були місця для фотографування підозрюваних. Ростомір з табличками “Це не я!”, “А може це він?”, “Шукати там”…

І фоторамки з підписами “Особливо небезпечний”, “Розшукується”.

Також на території проведення свята функціонував “Центр тренування молодих міліціонерів” з різними завданнями на уважність, кмітливість, спостережливість.

Наприклад, була коробка для обстеження. Ззовні виглядала ось так:

Треба було дивитися в прорізи для очей, в інший проріз світити ліхтариком, і обстежувати вміст коробки. Після декількох хвилин обстеження, юний слідчий мав пройти тест на запам’ятовування – наскільки добре він встиг роздивитися і зафіксувати в пам’яті всі деталі…

А всередині було “паперове містечко”, видрукували і приклеїли готові елементи з сайту Made by Joel. Фотографії вмісту, на жаль, не маю, але виглядає приблизно так, як в Джоеля. Відповідно до кількості і конфігурації елементів приклеєних всередину коробки, підібрала “тестові питання”, по типу “Кого з цих персонажів НЕ було всередині коробки?” (по одному в кожному рядку)

Або складніші питання: “Котру годину показував годинник?“, “Скільки в коробці було велосипедів?”

 

Інше завдання тренувало спостережливість. Використали одну з міні-ігор Djeco, де на перевантаженій деталями картинці треба знайти конкретний об’єкт, чи персонажа.

І третє випробування було на перевірку тактильних відчуттів дітей, треба було наосліп, за допомогою лише дотику, зрозуміти що за предмет в тебе в руці. Предмети були різні, і прості і складніші. Канцелярські приладдя, шишки і горіхи, пір’їни, іграшкові автомобілі, камінці, прищепки, в’язальний гачок, і ще купу всього, чого я не пригадаю 🙂 Фотографій того дійства також не лишилось, але думаю, тут і без них все зрозуміло. Кому не зрозуміло, в Лізи є цікава стаття на цю тему.

За кожне успішно пройдене випробовування, маленькі міліціонери отримували “зірку” у своєму посвідченні. Бачите, там на бланку є передбачені три білі зірочки? От їх ми кольоровими маркерами і розмальовували – за кожен конкурс по відзнаці.

Що ще?.. А! Ще в нас була справжня БОМБА! До речі, зроблена власноруч нашим уродинником (так, сюжету розслідування від не знав, але в деякі його деталі був “посвячений” заздалегідь).

Але про БОМБУ і всі інші слідчі перипетії напишу вже в другій частині розповіді… А на сьогодні все.

Не перемикайтесь 😉

Друга частина розповіді