5 років МЖО! Розіграш

Оприлюднено Оприлюднено в Некатегоризовано

Вгадайте що?! Моєму бложику цими днями виповнилось п’ять років! І саме цього року я маю настрій як слід відсвяткувати черговий “день народження” Моїх жовтих окулярів!  Так що місяць листопад оголошується святковим!  (sun)   (sun)    (sun)

Подумати тільки, цілих п’ять років. …хоча не так: всього п’ять?! Здається,  що мій блог був зі мною завжди – так вже звиклось до цієї віртуальної домівки і додаткової професії блогера. Вже не пригадую точно, з якими думками і намірами я писала свій перший допис, але зрештою виявилось, що це був історичний крок, який дуже вплинув на подальше моє (і онлайнове, і офлайнове) життя.

За ці блого-роки (а це майже 500 публікацій і більше 3000 коментарів) я пробувала писати про різні речі – залежно від того, що здавалось цікавим на той момент. Бувало, місяцями не хотілось писати, і сайтик просто припадав собі пилом і чекав кращих часів. В інші періоди – “спамила” вас мало не щодня… А конкретно зараз маю заряд натхнення (і навіть відчуваю потребу) писати регулярно, так що шостий блого-рік, швидше за все, почнеться активно і багатослівно :)

З нагоди свята, я трохи переглядала старі архівні записи – такі вони якісь різношерстні а, буває, досить дивні трапляються.. Під деякими словами я готова “підписатись” і сьогодні, а щось – стало давно неактуальним (або таким, про що б я нізащо не додумалась писати на блозі тепер). Я експериментувала з різними форматами: чисто персональними дописами (соплі/філософії/фотоальбоми), більш інформативними (звіти про подорожі/рекомендації куди піти/тощо), навіть розважальними дайджестами (хто з вас ще пам’ятає рубрику Thanks God it’s Friday? ;)).

Зрештою, прийшла до своєї формули того, які дописи варті того, щоб ділитись ними з вами – десь посередині між тим, про що приємно (і не лінь) писати мені, і тим, що може бути корисно іншим людям. Ідеальний, в моєму уявленні, допис на “Жовтих окулярах” має бути як легеньке тістечко з довгим післясмаком – не дуже довгий, зі “смачними” світлинами чи ілюстраціями, і з прихованим “копняком” всередині (щоб надихало на “подумати про” або на “зробити” щось правильне і позитивне). Щоб швидко писався, швидко читався, а тішив і мене і вас довго-довго… Як вам такий рецепт? Годиться? :)

Ще хотілося б опанувати нові медіаформати – ну, наприклад, відео частіше записувати; поприкручувати різні фішки для ще активнішої колабораці