Продовжую серію роздумів про час, попередні дописи: Вступ. План на тиждень.
Сьогодні розповім про те, як намагаюсь оптимізувати справи рутинні. Якщо розібратися, то добра половина (якщо не більше) моїх задач – саме такі, повторювані з певною періодичністю. Зварити суп, помити підлогу, полити квіти, покупати дитину, оплатити квитанції, попрати постіль, сходити в басейн, обробити фотографії, … і т.д. і т.п.
По-перше, я розібралась для себе з якою періодичністю треба робити кожну з них. Якщо для деяких задач це було очевидно, то для інших – було цікаво визначитись.
Скажімо, як часто готувати “основні страви” для обідів та вечерь? Щоб і не їсти цілий тиждень один величезний баняк зупи, але й не стирчати кожен день на кухні (як виявилось, через день/через два – для нас достатньо). Як часто купляти продукти? (щось зручніше купити на тиждень-два вперед, а фруктики-овочі зовсім приємно свіжими декілька раз на тиждень з базару приносити). Як часто міняти постіль? Робити вологе прибирання? Поповнювати рахунок на мобільному? Дзвонити бабці?.. ну ви зрозуміли.
Міняти постіль ми любимо.
Ксеня не проти була б хоч щодня бавитись з чистими простирадлами і наволочками 🙂
По-друге, для деяких справ, що робляться раз, чи декілька раз на тиждень, виявилось корисним визначити конкретний день для їх виконання.
Наприклад, тепер я поливаю квіти по середах і суботах, а не коли вони починають в’янути і засихати. Прання білизни і плавання Ксеньки в великій ванній – відбуваються зі зміщенням в один день, щоб над ванною (де в нас мотузки для білизни) нічого не висіло, коли доця плаває. А в дні тижня, коли в мене забито “кухня” менше планів з інших категорій (тут якраз і зручно використовувати колонки з днями тижня в списку задач: розкидав “крапки” в шахматному порядку і приблизний план вже вимальовується).
На перших порах, після народження Ксені, чоловік намагався по-максимуму розвантажити молоду маму.
Оце його перше прання речей для доці 🙂 …але то довго не протривало 🙂
Але прання мене ніколи не напрягало. Люблю розвішувати чистий одяг.
..і Ксені процес теж подобається 🙂
Окремо хочу згадати про багатостраждальну категорію Д.С.К. Оскільки зазвичай на себе кохану знайти час найважче, я вирішила виділити для всіх справ Д.С.К. цілий окремий день тижня, щоб не забувати принаймні про найпростіші регулярні (корисні та приємні) процедури. Тепер по вівторках в мене по плану день манікюрів-педікюрів, масок і кремів для тіла та обличчя, догляду за волоссям, ніжками, ступнями, і всього такого подібного. Звісно, ніхто не забороняє робити якісь речі для себе в інші дні, але вівторок – законний день, коли я свідомо відкладаю все інше заради своїх ритуалів. При такій постановці питання шанси зробити речі, що зазвичай були просто “would be nice”, стають значно вищими.
Ну, і третя порада, стандартна, але від того не менш універсальна: “Їмо слона частинами”. Тобто дробимо великі задачі на менші, і вже пробуємо дати раду з тими малими “куснями слона”. Додатковий бонус в тому, що якщо один раз придумати як вдало ділити рутинну задачу на менші куски, і коли/як їх виконувати, то цей підхід можна повторювати надалі щоразу, і таким чином “приловчитись” бороти того слона регулярно.
Спробую навести приклади, що гарно ілюструють принцип.
Скажімо, мені хотілося б вдосконалити свої кулінарні здібності, навчитись готувати нові страви (раз вже назвалась домогосподаркою, то “лізь у борщ”! :)). Можна з ходу накидати етапи:
1. Вибрати, що нового хотілося б спробувати приготувати;
2. Купити необхідні продукти;
3. Приготувати.
Перший етап зручно робити, наприклад, на вихідних, коли є рідкісна можливість хоч ненадовго доручити дитину іншим “няням”, а в той час “поклацати” кулінарні сайти. На виході – обов’язково роздрукувати рецепт, або хоча б зберегти текст чи посилання, щоб швидко знайти його пізніше. Другий етап – згідно плану закупок на тиждень (якщо завести універсальне місце для списків покупок – то можна відразу на виході з першого етапу потрібні продукти внести в список). Третій етап – згідно натхнення чи днів виділених для приготування “основних страв”.
Буває, приходить натхнення покуховарити… Якщо доця не проти 🙂
1. Скинути фотки/відео з телефона/фотоапарата/камери (все – окремими задачами, які можна в будь-який час за 5 хв зробити)
2. Відібрати з останньої порції фоток найвдаліші
3. Обробити останню порцію найвдаліших
4. Викласти останню порцію у веб альбом для рідних
Для всіх етапів придумала собі систему з папками на компі, щоб завжди було ясно – що вже обробила, що ні, що виклала, що ні. Таким чином веб альбом тепер оновлюється значно регулярніше 🙂
Або от прибирання. Зі всіх домашніх справ воно мене завжди жахало найбільше. Ну таке, нормальне прибирання: з миттям підлоги, витиранням пилу, вимиванням ванни/кухні/туалета/балкону/коридору… От не любила я ніколи прибирати… а тут ще й всю квартиру! ..та ще й частіше ніж раз на місяць?! А тепер вже й треба (малявка по всіх підлогах шурає), і чоловіка не дуже виходить залучати (після роботи – не варіант, вихідних сімейних шкода, та ще й будова в нас паралельно час забирає).
Методом спроб і помилок зробила висновок, що робити таке велике прибирання в один день (як то раніше, по суботах, бувало робилось) – то вбивство. Не поміщається мені той слон в один день. Тому поділила його на менші підзадачі – покімнатно, почучуть. Тепер можу собі наперед прикинути, в який день варто присвятити час прибиранню (година невідривної роботи – максимум. Ну, або три години з допомогою доці :)) і так потрошки хоч якийсь прогрес роблю.
..правда, з прибиранням ще одна річ мені помогла, навіть забула про неї спочатку. Коли я змирилась, що за прибирання доведеться відповідати мені, то в якийсь момент цільово проаналізувала як зробити процес якомога зручнішим. В якому порядку що робити, якими засобами, щоб все якось пошвидше виходило. Купила собі зручне відро, наприклад, в яке нормально поміщається швабра (досі не розумію як ми без такого обходились).
Ну от таке. Після застосування цих трьох базових принципів я почала значно більше рутинних речей вдома робити “на автоматі” і справлятись з ними легше. …правда це все анітрохи не помогло зі справами нерутинними, творчими, цікавими…
Але про це вже в наступному дописі.
Не перемикайтесь! 🙂
прибирати і я не люблю… не дуже цікавий це процес як на мене… і результат завжди одинаковий 😀 але необхідний!
я сьогодні вже собі список за твоїм зразком накалякала, і навіть дещо з нього вже зробила, от! дуже хороші дописи і цікава тема розпочата. так що дяки за “штурхана” до само і часоорганізації 😉 мені подобається і це відчуття що щось все таки зробила!!!! суперкльове!
тішусь, що це комусь корисно 🙂
а щодо прибирання – то в мене є ще один суперстимул: мій чоловічок терпіти не може безлад, він на нього зразу депресію наганяє. А от порядок дуже любить… от, принаймні для нього, і для доці – вдається себе замотивувати робити одне й те саме заради навіть того одинакового результату 🙂
о! прибирання! в мене мама на тому повернута. ну пунктик в неї. все життя скільки доводилось жити в батьків, то за мною все дотиралось, дочищалось, бо її не задовільняв результат. як би сильно я не старалась.
а коханий тепер мене чистюлєю обзиває. мене то виховали, що має бути чисто. от я і намагаюсь. але в батьків був закон — субота — прибирання та прання. в своїй родині цим керую я, то сама день обираю. поки вдома, то перу в четвер чи п’ятницю. тут для цього спеціальне приміщення. і поки воно переться та сушиться я прибираю. благо квартирка невелика : ) вкладаюсь у дві години. але потім розкласти випране і дещо попрасувати. от прасувати я ненавиджу. але сушити тут нема де, тому оте пожоване коровою доводиться прасувати : (
прасувати я теж не люблю. добре, що нам, ІТ-шникам дозволено ходити в пожмаканих футболках і джинсах 😳
та ми теж не дуже то вибагливі, Олег програміст, я безробітна : ) але ну дуже вже пожоване, таке скукожене. прасувати то я голосно сказала : ) просто розправити хоч трошки. дошки нема прасувальної навіть : )