Повернулись з кількаденної поїздки до Відня. Потрохи карлякаю розповідь (то, як завше, справа довга: поки згадаєш ті всі назви німецькою, поки лінки повставляєш, а ще ж між тим думку треба сформулювати…).

Але поки пишеться довга версія розповіді, не можу чекати, і відразу хочу поділитись  найпрекраснішим, що я побачила у Відні. Ось цим:

Церква Karlskirche, автор світлини pedro lastra

Місце, на яке ми натрапили, практично, випадково.  Церква, і невеличке озерце перед нею. А насправді не озерце, а дзеркало, в якому можна побачити казку 🙂

Навіть ця розкішна фотографія, яку я спеціально для вас шукала, не може передати всієї казковості тої сцени. Ніч, бездонне чорне небо ..і вгорі, і внизу. Сидиш собі на перетині двох світів – цього, і паралельного. Висять будинки, церква, тікають кудись вулиці внікуди. Такий нереальний ефект, що ледь стримуєш бажання пірнути в той  світ навиворіт, де, здається, все можливо. Відчуття польоту, і обертом голова, і різних думок тьма-тьмуща. Ну просто порвало мене там, одним словом 🙂 Хотілося сидіти там і сидіти, дивитись і дивитись 🙂 Вперше в мене такий ефект від чогось рукотворного, раніше тільки природа могла аж так захопити.

Одним словом, тільки заради цього одного видовища варто було побувати у Відні ..не кажучи про все інше, що ми встигли побачити.

п.с. Сподіваюсь, зорганізувати себе на оперативну розповідь.. (щоб мій Відень не спіткала доля Закопаного, Тунісу, і ще парочки гарних історій, що досі висять в чорновиках блогу).. 🙂