Врятовані від прокляття 90%!
Найгірша доля, що може спіткати будь-яку ідею – це “прокляття 90%”. Коли виношуєш її; обдумуєш; лелієш; берешся за реалізацію; трудишся над нею; практично, на одному диханні доводиш її до 90 відсоткової готовності …а тоді щось стає на заваді, і задум так і залипає на позначці 90%… Здавалося б – ще чуууууток допрацювати, і вуаля! Але “проклята” ідея лежить в тому стані “майже готовності” тижні, місяці, нескінченно довго, поки остаточно не припаде пилом і не забудеться автором… І завершити ту ідею – дуже важко, бо вже “перегоріло”, бо її час пройшов… 
Моя ідея, про яку йтиметься далі, пролежала “в відстійнику” майже рік. Перші ескізи були зроблені під час минулорічної літньої відпустки – просто так, для розваги (в той час мене страшенно тішив всеможливий paper craft – кумедні іграшки з паперу, по простому- паперолики).
(08.30.2009. З архіву проекту 365)
Потім, по приїзді до Львова, чисто для фану, за декілька годин накидані в фотошопі і протестовані в паперовому вигляді.
(09.03.2009. З архіву проекту 365)
А, зрештою, так і закинуті за відсутністю часу, натхення, чи ще чогось…
В підсумку: від ідеї до 90%-кової реалізації – біля 4 днів. Від 90% до сьогоднішнього допису – майже рік… (Та й то, публікую, практично через силу, бо до ідеальних 100%, в моєму розумінні ще дуже далеко. Але це якраз той випадок, коли перфекціонізм не допомагає, а шкодить, і треба керуватись принципом “Краще так, ніж ніяк”).
Тому не судіть строго, до вашої уваги визволені від “прокляття 90%” – ЧУВАЧКИ! Паперолики, які за задумом мали б посміхати своїх власників, або тих, кому вони подаровані з найтеплішими емоціями. Чувачків (Buddies) мало бути багато, кожен мав би нести свій месежд – “Будь собою”, “Ніколи не здавайся”, “Живи на повну”, “Експериментуй”… Врезультаті маємо тільки двох buddies (чувачка і чувачку), і лише один меседж 
Страшенно недосконалі, знедолені, і практично зневірені у власній можливості побачити світ:
Вирізабельна версія (267 КВ):
Хай живуть, які б вони не були 
А всім хто це читає, бажаю уважніше і поблажливіше ставитись до власних ідей. Впевнена, більшість з них – варті того, аби бути почутими, побаченими і оціненими!
п.с. Якщо хтось раптом надумає вирізати для себе моїх чувачків – відразу попереджаю – ОХ І НАМУЧИТЕСЯ ви з тими дредо-зачісками… я сама ледь не годину вбила на ту затію… буде урок на майбутнє – робити паперолики лисими 
Класно! Дуже-дуже гарно.
Бо чувачки справді круті! 
Я страшенно люблю такі речі.
Молодець, що подолала ті 90%.
Прикольні чувачки
і мене чувачки заперли.
так ось як ВОНО називається
в мене багацько таких проектів, почала і закинула 
наприклад з малюванням, ніколи не могла домалювати картини, поки підсихав шар фарби, зникало натхнення, а коли знов зявлялось, то хотілось вже чогось інакшого 
чувачки зачотні!!!!!!
мені подобається резалт – що буде наступним?
Дякую люди, ви своїми підбадьорливими коментарями збільшуєте імовірність моїх успішно зреалізованих ідей в майбутньому
2Xanka: та в мене купа таких початих і не закінчених штук є… думаю, то для всіх творчих людей типово… треба вчитись з тим боротись. Недавно подивилась виступ Уткіна на TEDxKyiv – http://www.youtube.com/watch?v=objOTjVm2xI – там він цей глюк називає “последние 195 метров марафона”.
2Alex: Ай, краще не зарікатись. Щодо наступних “проклять” які треба зняти, дуже сподіваюся таки запустити наш Geek Quest на роботі… треба буде після літньої відпустки зайнятись. А то шкода роботи – до тих 90% багато людей доклались…
класні які. нема в мене кольорового принтера
а то б вже вирізала))
ну все! zymova отримує супер-приз: аркуш з роздрукованими чувачками!
при нагоді передам
*танцює*
кльові чувачькі
Сьогодні позгадував свої “прокляття 90%” проектики. Маю трохи їх і так влом закінчувати
треба собі зробити установку – рятувати по одному хоч раз в пару місяців..
будемо тебе мотивувати!
який там в тебе найсмачніший проектик завалявся?
мені важко обрати найсмачніший. Легше най нагальніший. І найнагальніший з них це доробити меблі.
ох матінко, яка ж ти молодчинка!!!
блін, у мене теж купа є таких речей, шо треба, а все ніяк… треба братись до діла) таки дала копняка) дякую!
Для доброї людини копняків ніколи не шкода