Увага! Гаражний синдром!

Розповідала на днях подрузі, як мій чоловік захопився питанням ремонту і облагородження нашого недавно придбаного гаража. Подруга послухала мене, послухала і поставила однозначний діагноз – Гаражний синдром, початкова стадія. Ніби-то, це така прогресуюча чоловіча хворобо-залежність, яка затягує все-більше і більше, поки аж жінка не забуває як виглядає її чоловік, бо він весь вільний час проводить в гаражі.

Спочатку мені стало смішно, а потім я задумалась… А що як справді існує такий синдром? Бачила я одного дядька – реально на останній стадії гаражної-залежності. Ходить постійно в засмальцьованому гаражному костюмі, волочить щось з гаража-в гараж. Навіть не в один гараж – а в два! В нього є другий поверх, добудований, як шпаківня, над першим. Всередині – все в полицях, від землі до стелі, якихось інструментах, запчастинах, коробках та іншому мотлосі – навіть просвіту нема. Дивуюсь, як туди ще й авто поміщається. Цілими днями дядечко щось собі так длубається, паяє, сверлить, забиває.. Ще й дружків підсадив – в тому гаражі завжди людно. …І з моїм Андрієм мило так вітається щоразу… 😕

А потім я помітила, що декілька днів поспіль і справді не могла провести час з чоловіком, бо в нього постійно були якісь справи в гаражику – то там підмалювати, то тут щось докупити, то прибрати… Насторожило 🙂

А ще ж ця гаражна спільнота – публіка не з найкращих. Заїжджають на своїх автівках, вмикають “шарманку” яку-небудь на всю катушку, і давай групками “по інтересах” збиратися. Одні – шашлики смажать, другі – горілочку смалять, треті зібрались ремонтувати чийогось “інваліда” на колесах. Говорять – мат-перемат, причому що старі (радянської закалки, з великими животами, і дірявими штанами на підтяжках), що молоді (сучасні жевжики на “круто затюнаних” машинах, з написом “sparco”). Є правда, і вийнятки – досить адекватні на вигляд дядьки, з акуратними “комірками”, де реально є все, що треба для життя: робочий столик з підсвіткою, дзеркало, міні-умивальничок, ..та навіть образ на стіні! Такі гаражники мало шумлять, а натомість сидять собі тихо і роблять свою щоденну гаражну роботу…  ..ЗАМІСТЬ ТОГО, щоб гарно проводити час з дружинами!!! 👿

Отака-от запара. Я ще поки сподіваюсь, що в нашій сім’ї синдром так на початковій стадії і зупиниться. Сподіваюсь, і паралельно продумую хитрі способи лікування згубної залежності. Один з варіантів – випробовувала в суботу: ходити в гараж вдвох! “клин клином” що називається 🙂  …

Якщо в когось є інші перевірені способи боротьби з недугом – поділіться.. Важко уявляти свого кохасика через років 20 в дірявих штанах з підтяжками і матюками через слово…  😛

п.с. Декілька фоток з суботнього гаражного тім-білдінгу: