Зимова відпустка в Словаччині. Частина 2

З катанням в Словаччині – ніби з’ясували. Гори бомбезні, схили достойні, сніг – просто подарунок лижнику. Але час від часу навіть від такого катання треба відпочивати, і в цій частині я розповім як.

Варіант 1: Словацькі печери

На території Словаччини знаходиться як мінімум 12 печер, куди водять екскурсії для туристів. Вичерпну інформацію про них можна знайти на сайті Slovak Caves Administration.

Декілька з печер знаходяться зовсім близько до Низьких Татр, а Демановська печера Свободи та Демановська льодова печера – буквально на виїзді з Ясної. На жаль, екзотичні льодові печери чомусь закриті для відвідування в зимово-весняний період, тому ми натомість заціняли трохи менш екзотичну печеру Свободи.

Печера досить велика, з перепадами висот і різними кімнатками. Можливо, не вразить бувалих спелеологів, проте є гарним варіанту відпочинку для пересічних туристів, як ми 🙂

Вартість 1 квитка – 7 євро, плюс 10 євро за можливість фотографувати (чесно зізнаюсь, наведені тут знімки є піратськими :X . Фотографії за 10 євро можна глянути тут :))

Варіант 2: Словацькі пам’ятки архітектури

Згідно з туристичними матеріалами, в Словаччині знаходиться близько 150 замків і палаців. А ще безліч древніх костелів та монастирів, готичних будівель (туди б якраз вислати в розвідку Kat! ;)). Ми ж, відверто кажучи, тій темі не присвятили достатньо часу, і для відвідин обрали лише один замок, який помітили ще по дорозі з України – Спіський град. Такого красеня-гіганта важко не помітити, і гріх не відвідати!

Але й тут розчарування, як і льодові печери, замок чомусь замкнутий в зимовий час і починає приймати відвідувачів, здається, з травня місяця.

Так що нам довелось вдовольнитись оглядинами замку ззовні і спілкуванням зі сторожовими собаками, які, зрештою, виявились дуже милими і грайливими створіннями.  До речі, щойно згадала, що біля того замку була також печера для туристів, правда, називалась досить заглозливо: Зла Діра, чи якось так 🙂 – на щастя, також закрита для відвідування.

Варіант 3: Термальні води і аквапарки

Декілька місць з термальними водами, що знаходяться порівняно недалеко від лижних курортів:

– Татраландія – термальний аквапарк недалеко від Ліптовського Мікулаша. Має декілька термальних басейнів з різною температурою, більшість з яких, до речі, знаходяться на вулиці, просто під відкритим небом. Відчуття досить цікаві, коли частині твого тільця тепло – тій що під водою, а частині – прохолодно. Є в Татраландії і декілька водних гірок, але не дуже потужних, так що на супер-екстрим не розраховуйте.

– Aqua City – водний комплекс в Попраді. Тут були проїздом. Наскільки ми зрозуміли, доволі елітне місце, з купою модних опцій типу різних саун, масажів і т.п. Також є термальні басейни.

–  Термальний парк Besenova – цей термальний парк бачили тільки на рекламах, але розміщений він недалеко від Низьких Татр. Єдине, що запам’ятала з описів туроператорів – що тут трохи коричнувата термальна вода, тому бажано не брати сюди свої парадові купальники/плавки 🙂

Варіант 4: Картінги

Чисто наше ноу-хау. Напіввипадково надибали рекламку картінгу в Ліптовському Мікулаші, де добряче покатались за цілком прийнятну ціну. Зараз вже не можу знайти адресу, може Алєкс поможе. Але ось надибала інформацію про навіть більший критий трек, який ми також помічали з дороги: Monaco Grand Prix.

Варіант 5: Шоппінг

Ні, я зовсім не є фанатом шоппінгу, але в даному випадку в цьому є зміст – можна досить вигідно придбати спортивне спорядження. Наприклад, ми купили чоловіку непогані лижі з кріпленнями за менш ніж 270 євро (дуже доречно, зважаючи на трагічну втрату попередніх стареньких, але таких улюблених лижів…). А ось ця мила баночка коштувала менше ніж 5 євро:

Взагалі, в питанні шоппінгу ми трохи промахнулись, поїхали аж в Попрад. А даремно, в тому ж Ліптовському Мікулаші є декілька спортивних магазинів, сконцентрованих в центрі міста – так що можна легко і швидко все обійти. Інша наша помилка була відправитись за покупками в неділю. Як виявилось, в неділю місто вимирає, і нічого не працює за вийнятком справді великих магазинів і торгових центрів.

Варіант 6: Добра вечеря

Хоча в нас було дворазове харчування в готелі, двічі ми вечеряли не “вдома”  і, повірте, ці два рази ми ще довго не забудем. Таких стейків і таких величезних порцій я не зустрічала більше ніде. Та й атмосфера там – те що треба, нашим рестораторам ще вчитись і вчитись!

Так що “будете на Колыме” – обов’язково внесіть в пункт програми вечерю в кафе-ресторані Route 66 або в Soda Club, обидва просто в центрі Ліптовського Мікулаша.

Додаток: Практична інфа

Деякі нотатки для подорожуючих:

– Загальний кілометраж подорожі вийшов біля 1,500 км – по 500 на дорогу туди і назад, і стільки ж – переміщення по Словаччині (тривалість відпустки 8 днів); ціна словацького бензину – десь 1.2 євро;

–  Всі автобани в Словаччині платні, хоча ви не побачите жодного знаку, який би це підтверджував. “Проїздні” марочки купуються на заправках. Ціни не знаємо, але знаємо що можна попасти в 30-90 євро, якщо не купити марочку і натрапити на інспектора 🙂

– Лижні абонементи діють як в Низьких так і в Високих Татрах. Важливо вибрати правильний абонемент, звичайні абонементи на декілька днів треба використовувати підряд, тобто абонемент на 5 днів – значить кататися 5 днів підряд. Ми ж взяли абонемент 5 з 7, що дозволило вибирати собі 5 днів катання в рамках тижня (ціна – близько 130 євро);

–  Прокат спорядження – один з наших бійців десь за 60 євро взяв комплект лижі+черевики+палки на тиждень. Але таку ціну можна знайти в скромних прокатних “будках”, а в центральних прокатах вийде вдвічі дорожче;

– Період відпустки – бажано не потрапляти в Словаччину в другій половині січня – початок лютого, в той час в польських дітей канікули, і багато поляків шурують кататись на лижі..

На цьому мене знову тягне на сон, тому буду завершувати.

p.s. в цьому дописі використала парочку фоток Алєкса (позначені підписом). Повний фотозвіт:

– дзеркалка №1 (Алєкс)
– дзеркалка №2 (Саша)
– дзеркалка №3 (Андрій) -туду..
– мильничка (Христя)

p.p.s. Спробувала зробити звіт максимально корисним, але, здається, вийшло як завжди.. 🙂 Сподіваюся, що він хоча б розбудить в когось апетит до подорожі, а все решта – неважливо! 😉