Чеські вихідні-2: тихі та мальовничі

Хоча головною метою нашого чеського вікенду був SBK, в нас все ж було вдосталь вільного часу, щоб насолодитися Чехією і в класичному розумінні – поблукати чеськими містечками, помилуватися краєвидами і просто тихо відпочити, попиваючи добре пиво.

Як я вже розповідала, місцем нашої дислокації виявилось місто Брно – одне з найбільших міст Чехії. І хоча, кажуть, що воно значно поступається по красі королеві Празі (там я ще не була, тому не знаю), в Брно також є на що подивитися. Є старий центр, з маленькими вуличками, давніми церквами і затишними парками. І, звісно, з симпатичними трамвайчиками, куди ж без них 🙂

Є також свій замок на горі – дуже добре збережений і гарний (ну, принаймні ззовні, всередину ми так і не потрапили).

Є і свої легенди. Наприклад про те, як в якомусь надцятому столітті місто намагалися захопити шведи, але жителі (брнянці??! :)) довго не здавались. І ворожий генерал вирішив, що якщо місто не здасться до полудня, то вони залишать Брно в спокої. Але сили городян вже закінчувались, тому винахідливий дзвонар однієї з  церков задзвонив полудень на годину раніше, чим і врятував місто. Відтоді дзвони тієї церкви відбивають 12 годину двічі на день – в 11й і 12й 🙂

Одним словом, для уважних туристів в місті Брно знайдеться багато історичних та архітектурних принад. А кому набридне в Брно, завжди є можливість від’їхати за декілька десятків кілометрів в будь-якому напрямку і відвідати котрийсь з Чеських замків, які тут буквально на кожному кроці.

Крім того, у цьому ж районі знаходиться Моравський карст – ціла система мальовничих печер, чотири з яких відкриті для відвідувачів. В одній з печер навіть є підземне озеро, по якому можна поплавати на човнику.

Але я б хотіла написати не так про туристичні місця (про які ви і самі можете прочитати в будь-якому путівнику), як про дивну заспокійливу атмосферу самої країни Чехії, яку ми відчули майже відразу після перетину польсько-чеського кордону.

По-перше, це чеська природа: безкрайні поля, небо з ватними, як з картинки, хмарами, і милі села та містечка, органічно розкидані посеред тої ідилії. По-друге, самі чехи видаються вельми спокійними людьми.
До прикладу, суботній вечір, а в центрі міста людей майже не видно. У центрі Львова в такий час всі забігайлівки забиті, а на центральній площі в Брно – “сідай, не хочу” (і це друге по населенню місто Чехії!).

До речі, типовий чеський автомобіль – сімейний універсал з велобагажником і парочкою-трійкою велосипедів – також багато що говорить про чеський стиль життя. Все спокійно, з задоволенням і користю.

..Перейнявшись тамтешньою атмосферою, я навіть уявила собі, як було б там чудово пожити хоч декілька років. А чоловік тим часом медитував на ідеальну дорогу, яка кружляла полями (так, не автобан, а третьорядна сільська дорога з ідеальним покриттям) – просто рай для мотоциклістів.

Одним словом, навіть після короткої поїздки, Чехія захоплює своєю магією і не залишає жодного вибору, окрім як повертатися туди ще раз і ще раз! 🙂

Більше фотографій тут