Сьогодні зустрічалась зі своїми давніми друзями-туристятами, з якими не бачилась 100 років, не менше! (з деякими ще в університеті востаннє в гори ходили…)
Потім прийшла додому і посміхалася до себе ще півгодини.
Хтось скаже – друзі, це ті, хто завжди поруч, з ким проводиш багато часу свого життя.
Але, може друзі – це ті, хто випромінює тепло? Хто залишається таким же “своїм” через рік, через два, через ціле життя? З ким завжди приємно посидіти в тісному колі, десь на кухні…
Якщо за якимись словниками вони і не підпадають під класичне означення “друзі”, то я б назвала їх “світлячками” – незмінно світлими, теплими і дорогими.
За моїх світлячків!
дякую, що завітала. файно ж посиділи!
я ледь в першій ночі звідти втік, хоча так не хотілося, шоб все це закінчувалося =)
за нас!