Я прожила без мобільника 10 днів.
Моє суперське розслідування не дало очікуваних результатів, всі з ким я говорила заперечували свою причетність до пропажі телефону.. так що зрештою довелося зачислити його до “безвісті пропавших” і прийняти це як життєвий урок на майбутнє.
Всього за якихось 20 гривень добрий Київстар відновив мій номер, видав нову сім-карту в пафосній голубій обкладинці, і як тільки я встромила її в свого старого сіменса-інваліда, люб’язно розіслав всім повідомлення, що “Абонент нарешті з’явився в мережі!”.
…А взагалі ці десять днів пройшли доволі спокійно… Можливо, іноді навіть варто ось-так періодично пропадати з ефіру (без втрат телефону бажано)… 🙂