Говорить Настка. 2 з хвостиком.

Нова порція Настусиних словечок. Зараз їй два рочки з хвостиком, говорить вона кумедно і малозрозуміло, але прогрес та азарт до виСЛОВЛЕння своїх думок – дуже помітний.

Для початку, просто підбірка словечок, спробуйте відгадати, що означають:

1. кіки (частина тіла)
2. боля (предмет гардеробу)
3. пана (тваринка)
4. пана (продукт харчування)
5. льопи (симптом)
6. їка (росте в лісі)
7. капка (предмет гардеробу)
8. тинка (член сім’ї)
9. митка (тваринка)
10. нін (явище природи)

Цікаво, скільки слів вам вдалося упізнати? 🙂
Правильні відповіді:  1. щічки або циці; 2. футболка; 3. панда; 4. сметана; 5. соплі; 6. ялинка; 7. шкарпетки; 8. дитинка; 9. мишка; 10. сніг.

Якщо чесно, мені й самій буває важко збагнути про що говорить моя дівчинка. Повторює знов і знов свої обрубки слів, заперечливо хитає головою у відповідь на мої гіпотези щодо їхнього значення, не заспокоюється аж поки я не здогадаюся про що все-таке йдеться. Важко, я вам скажу, вперше вчитися говорити. Десь як туземцеві в центрі Лондона… Тяжко – і йому, і корінним жителям, що намагаються второпати про що він белькоче  🙂

Зате скільки радості, коли таки вдається порозумітися! Он “білі нін” – білий сніг, падає за вікном; і на “апи”-шапки перехожих, і на “блуми”-машини.

“Нана. Тото. Тома.” – як добре коли бабці нарешті стає ясно, що це іграшковий Тоторо Настуні залишився вдома. І чудово, коли мама збагнула, що “Яя. Тати” – треба чиТАТИ книжку про зайчика. Як приємно пояснити, що “Ава. Ні. Ма” – вказуючи на медового ведмедика, у якого НІжки неМА.

Маючи вже невеличкий словничок можна розповісти, що: “Кікі. Нана мАля. Няма” – з маминої циці маленька Насточка їла колись молочко. Або пояснити, що: “Ляла – лєка, тато – лєка, мама – лєка. Нана – мАлька” – всі великі, тільки Насточка в нашій сім’ї маленька (до слова, “Ляля” – це нове часто вживане псевдо для старшої сестри Ксені).

Є в нас кумедне “кАкулю“, тобто “дякую!” і смішні “оки” замість “очі”. Є улюблене, перфектно натреноване “баба Тая“, яке можна з великим задоволенням повторювати скоромовкою по кілька разів поспіль (і не лише на позначення справжньої бабусі Таї  😳 ). Є характерний порядок слів, коли всі заперечення, вочевидь, для підсилення ефекту, вимовляються вкінці речення: “Нана патки НЕ! Нана питки” (“Настя спатки не хоче! Настя пити хоче.”).

Між тим всім чудом, буває, проскакують зовсім правильні, ба навіть дорослі слова. “Далі“, “от“, “буде“. “Нана питки лий” – це вже взагалі не вимагає перекладача, ну правда ж? 🙂
Ось так з багатьох спроб і помилок потрохи вибудовується мовлення нашої молодшої доці.

А що нового у ваших малюків? 🙂