Зацікавила одна з теорій, висунута автором:

Щоб стати експертом тої чи іншої справи треба приблизно 10000 годин практики.

Не знаю звідки він взяв, власне, число 10000 годин, можливо проаналізував якимось чином біографії відомих успішних людей що досягли найвищої майстерності в своїй сфері. Але припустимо він правий – що означають ці 10000 годин? Прості підрахунки показують, що це приблизно 13 місяців безперервної практики.

Спочатку я подумала – “хм, не так і багато”. Але перерахувавши з реальнішими даними, зрозуміла наскільки це, насправді, важко. Припустимо кожного дня ви працюєте 8 годин, а отже до 10000 годин треба працювати без вихідних десь 3,5 роки. Додамо вихідні, і отримуємо майже 5 років. Тепер зізнаємося самі собі, що реально продуктивно працювати (а в теорії, власне, йдеться про реальну практику, а не просте просиджування на роботі) 8 годин в день – мало кому вдається, ну нехай з них 5 годин виявляться продуктивними – виходить до цілі 7,5 років. 

Але як часто буває, що люди працюють на “тимчасовій” роботі, а паралельно мріють про здобуття нової спеціальності, чи досягнення давньої мрії, скажем, стати художником, чи співаком, чи ще кимось. Нехай, вони щодня 5 днів на тиждень присвячують цій справі 3 години – тоді до успіху близько 12 років!

12 років день в день по 3 години зосередженої, якісної практики. Здається практично непосильним, правда? Такі числа реально змушують задуматись над тим куди і як ми тратимо свій час.. І чи справді ми займаємося тим, про що мріємо і до чого прагнемо? Чи замість того, щоб заробляти свої 10000 годин до успіху, ми відсуваємо свою ціль все далі і далі….

п.с. А ще згідно цієї формули я порахувала, що:

- якщо я буду з такою ж частотою їздити на лижі, то стану лижним ескпертом десь через 300 років!
- якщо я буду малювати тільки в рамках Thing-a-day (1-2 години 28 днів на рік), то стану генієм ілюстрації через 200 з гаком років ..а от якщо малювати щодня – то менш ніж за 20 років!
- ну а на шляху до звання “гуру проектного менеджменту”, чи “гуру тестування” я мабуть тільки першу тисячу  розміняла…

А скільки вам залишилося годин до успіху?

Всередині, як завше, було багато відвідувачів, але нам пощастило – якраз перед нашим приходом звільнився затишний столик на шістьох в куточку зали на першому поверсі (там крім першого поверху є ще один зал в підвальному приміщенні).

Інтер’єр і атмосфера закладу мені сподобалась – великі пивні бочки, в яких вариться власне “кумпелівське” пиво, добротні дерев’яні столики, стилізовані “хуліганські” портрети на стінах і добра львівська батярська музика на фоні. Відчувається увага до деталей – від якісного паперу та друку меню,  фірмового посуду з “кумпелівськими” написами, і до кнопки виклику офіціанта на кожному столику.

Шанувальникам пива заклад пропонує спробувати своє свіжозварене пиво трьох сортів: світле, темне та бурштинове – по 25 грн за літрову гальбу (15 грн за 0.5). До пива є довгезний перелік закусок, салатів, і м’ясних страв. Ми вирішили взяти “кумпельову рекомендацію для компанії” – гарячу м’ясну тарелю загальною масою десь 1,5-2 кг за 112 грн – на всіх. Набір складався з великого балика (запеченої свинної ноги), язика зі шпондером, та різних ковбасок – “до кольору, до вибору”.

Скажем так, м’ясна таця “Роберта Домса” мені смакує більше, але й “кумпелівський” варіант теж дуже смачний. Тільки от соусів малувато, як для такої кількості м’яса. Місцеве пиво (а ми спробували всі 3 смаки) також пішло на ура, хоча найприскіпливіший пивний гурман нашої компанії (страшний фанат “Львівського”, треба сказати) оцінив його як посереднє

В загальному, в мене залишилося приємне враження після відвідин закладу. Та й ціни там доволі помірні – ми нормально посиділи за менш як 50 грн з носа.

Тішить, що у Львові, з його багатою історією та традиціями, нарешті почали відкривати справжні атмосферні заклади – з цікавою ідеєю та грамотною реалізацією.

Одним словом, рекомендую спробувати “Кумпель” всім любителям “попивасити з друзями”!

п.с. Також дивіться відео про те як варять пиво в “Кумпелі”.

Але в понеділок мого телефончика вже ніде не було. “Він точно має бути в офісі” – крутилося в голові. Вирішила написати на загальну розсилку і не помилилася – один хлопака (далі Свідок №1) підтвердив що бачив мій телефон в суботу (наступного дня) в гардеробі – видно я швидко одягалась/взувалась, відклала його на хвилинку на шафку і не забрала.

Отож на руках є два факти: 1. В суботу близько 12:00 він був в гардеробі. 2. Біля 10:00 ранку в понеділок його вже там не було. Плюс оскільки досі ніхто не зголосився (а вже пройшло 3 дні), значить забрали його явно не з добрих міркувань.

Перед тим як заявляти в міліцію, я хочу спробувати з’ясувати сама, хто б міг його забрати.
Попередньо переговоривши з охороною, яка запевнила, що телефона не бачила і не брала, вирішила переглянути записи камер, що встановлені на кожному куті офісу (дуже дякую нашим адмінам, які зробили перегляд можливим!).

Врезультаті вийшла ось така хронологія:

Субота – на роботі з десяток людей, хтось делівері завалив, а хтось просто тусується, теніс грає. Серед тих, хто заходив в гардероб:

• ~12:00 – прихід нашого Свідка №1 – телефон є
• ~12:57 – в гардероб забіг Смугастий – каже що не пригадує телефона.. але міг і не звернути уваги
• ~16:50 – Cвідок №1 іде додому – телефон “здається все ще був”
• ~17:00 – в гардероб швиденько заскакують/вискакують Дівчата HD – /свідчення наразі відсутні/
• ~17:48 – знову заходить Смугастий – каже що не пригадує телефона.. але міг і не звернути уваги
• ~17:56 – мимоходом заглядає в кімнату Містер K – /свідчення наразі відсутні/

Неділя - значно спокійніший день. Поодинокі працівники присутні в офісі. В гардеробі побувала лише одна особа:

• ~16:00 – Охоронець№2 – по телефону колезі сказав, що телефона не бачив. /Особисті свідчення відсутні/
  

Понеділок – робочий день, що для декого починається дуже рано. Першими в гардеробі побували:

• ~6:30, ~7:49 – прибиральниці Коротка і Курчава мили підлогу та витирали пилюку (!!!!) – /свідчення наразі відсутні/
• ~9:03, 9:15 – роздягалися Дівчата HD
• ~9:22 – Cвідок №1 - телефона не було. Але каже що прийшов біля 11… (??)

Ось-такі от розклади.
Можливо, зібравши свідчення зі всіх (а перш за все прибиральниць – вони витирали порох, а отже точно мали б помітити мого телефончика, якби він там був) можна буде визначити найімовірнішого зловмисника (..Хоча я все-ще сподіваюся що може це якась прикра помилка… Або я його ще знайду в гардеробі, вкотре перелопативши всі меблі…)

п.с. З точки зору секретності розслідування справжні імена свідків змінені на псевдоніми

Я спробувала скоренько згадати хоч декілька речей, які мені подобаються, і визначити чому саме?
Оглянулась довкола і от мій список першого, що прийшло на думку:

Мій лептопчик Acer Aspire One тому що він маленький, якісний, дуже симпатично виглядає, зручний (тому що дуже мобільний), ..ну і тому що він особливий;

Мої зелені кеди тому що я люблю зелений колір, вони зручні, оригінальні (ну, порівняно з чорними наприклад ), і тому що з ними в мене пов’язано багато приємних спогадів;

Моя пальма - вона велика, пухнаста і виглядає дуже здоровою рослиною; її подарувала років п’ять тому моя подруга; дивлячись на неї можна уявляти джунглі; а ще від неї на стелі гарні тіні, коли включена настільна лампа;

Велике кругле крісло тому що зручне, зручнюще, просто відпадне! на ньому можна повністю розслабитись; і сидіти можна практично в будь-якому положенні;

Наш гамак – здійснена дитяча мрія – лежати в гамаку просто посеред квартири; це незвично; досить зручно; і ще він сам по собі дуже прикольний – в моїх улюблених жовто-зеленоз-коричневих смужках і з надійними кріпленнями;

Мої нові лижні штани - тому що вони виглядають дуже якісно (скоро перевірю на ділі!); зручні, бо широкі (насправді штани бордерські), мають багато кишень; і ще в них суперські кольорові підтяжки; і вони життєрадісного оранжевого кольору;

Отож, які причини моєї любові до цих речей?
Більшість з них повторюються:

1. Зручність
2. Якість
2. Гарний вигляд
2. Оригінальність
3. Історія, пов’язана з речима

Причому, найбільше балів в моєму випадку зайняла зручність (напевне, саме тому я навряд чи поміняю свої кеди на пафосні, нехай навіть мега-якісні, але не зручні туфлі на шпильках ).

Цікаво, що разом з якістю та гарним виглядом, для мене важлива оригінальність, неповторність моїх речей (може то комплекс такий, щоб не бути схожою на інших).

Ну і останній критерій в моїй топ п’ятірці – історія, пов’язана з речима. І справді, буває річ і не якісна, і виглядає так собі, і неоригінальна сама по собі, але вона для тебе дорога, бо так чи інакше зв’язана з приємними чи важливими подіями твого життя.

Отакі-от аналізи.