А після вчорашнього дня, матиму дуже приємні асоціації! І ще більше кльових знайомих сервівців. Вчора був TEDxSoftServeLviv, де я, ще й до всього, виступала яко спікер. Загітував мене виступати Славко Дяк, за що я йому дуже вдячна. Адже це стало для мене: а. гарним досвідом публічних виступів (я час від часу виступаю перед “своїми” на роботі, а от перед “чужими” ще трохи мандражно); б. цікавим проведенням гарного суботнього дня; в. реально надихаючим прикладом командної роботи, власне, тих кльових чуваків, про яких цей пост.

Декілька фактів:

• Організовували TEDxSoftServeLviv люди, в обов’язки яких це зовсім не входить. Команда ентузіастів на чолі з сонцесяйною Христею Косик (про неї окремо ще розкажу) загорілися ідеєю ТЕДу,  добровільно взялися впроваджувати її в життя. Звісно, компанія пішла на зустріч в плані фінансів, за що керівництву великий респект. Проте решта організаційних питань лягло на плечі добровольців.
• Організація свята (а інакше, ніж свято, я це назвати не можу!) була ідеальною. Дівчата і хлопці проявили таку увагу до деталей, що будь-хто може позаздрити. Починаючи від планування події, роботи з доповідачами та слухачами, і закінчуючи декораціями, їжею, і навіть гостинцями всім присутнім (а кожен отримав: футболку TEDx свого (!) розміру, іграшку-ідею і цукерку з Майстерні шоколаду, все це акуратно запаковане в коробочки з восковою печаткою Серву! ).
• Спікерів назбиралось аж 14 (це на 50 глядачів ..кожен четвертий в кімнаті виступав ), більшість з яких працюють на Серві, і мушу сказати, майже в кожного було чого повчитись. Хтось заряджав енергетикою, хтось жартував,  хтось ділився своїми особистими поразками і перемогами, хтось дивував оригінальною презентацією. Скажем так, для мене ці 6 (!) годин пройшли, практично, непомітно.

Порівнюючи, скажімо, з пілотним TEDxKyiv, на якому я була два роки тому, Cервівське свято виглядало на порядок краще організованим (хоч і масштаб тут був значно скромнішим в плані відвідувачів). Відразу видно, що люди-ініціатори не перший день працюють разом, і вміють видавати гарний командний результат.

Як і обіцяла, окремо про Христю Косик, головного координатора, натхненника, ведучу TEDxSoftServeLviv. Абсолютно неординарна особистість, яку я автоматом додаю і в клуб оптимістів, і в клуб моїх особистих кумирів   Яскравий приклад гарного лідера, і справжнього linchpin-а. Думаю, працювати з нею одне задоволення, як і просто спілкуватись.

Отаке. Так що знайте, є класні чуваки на Soft Serve!

Більше фото з події, а також відео записи доповідей мали б з’явитись найближчим часом. Поки маю тільки одну піратську фотку від Дяка:

Тренд останнього року – настільні ігри для компанії, як варіант проведення часу весело і змістовно.

Почну з розповіді про те, як я ходила в гості до Kat. Вечір, пригадую, видався невимушений і дуже приємний. Одна з речей, яка мене тоді позитивно здивувала – то наявність купи варіантів проведення часу від господарів домівки, серед яких і 2-3 настільні гри різної тематики. Оскільки я про них чула вперше, то Kat запропонувала зіграти в  Carcassonne. З неї і почнемо.

Гра для 2-5 гравців. Ідея – в розбудовуванні території, і захопленні різних об’єктів: полів, доріг, замків, за що в кінцевому результаті отримуєш очки. Цікава гра тим, що немає фіксованого поля, з самого початку. Поле розбудовеється поступово, з окремих квадратиків, які витягують гравці. А отже є безліч комбінацій, і варіантів, а значить і стратегії можуть і мають бути різними, залежно від обставин.

Гра вимагає вміння прогнозувати наперед і прораховувати варіанти, як своїх ходів, так і можливих ходів суперників. Щоб і собі краще зробити, і комусь плани поламати

Переграти бувалих гравців з першого разу важко – кажу по собі

Є багато варіацій цієї гри, доповнень, які вносять свої нюанси, і свою долю складності. Я планую почати з базової, вже замовила собі на ДН

Фотографія з wired.com

Наступна по хронології мого захоплення іграми, класика – Монополія (Monopoly). Думаю, більшість з вас знайомі з цією грою, або ще з дитинства, або вже з недавнього часу, адже вона широко доступна в магазинах в локалізованій версії (навідміну від попередньої і більшості наступних).

Гра для 2-6 гравців, ідея в тому, щоб стати монополістом і обанкрутити всіх суперників. Є фіксоване поле з ділянками землі, які треба купувати, а потім поступово розбудовувати будиночками і готелями, з ціллю збору орендної плати зі всіх гравців, які потрапляють на зайняті вами клітинки.

Додатково вносять долю випадковості нестандартні клітинки, типу в’язниці, в яку можна потрапити; різного роду заміни, коли треба тягнути картку з подальшими інструкціями на користь вашого збагачення, або навпаки; тощо.

В ході гри потрібно оперувати (майже) справжніми грошима, вчасно вкладати їх в “бізнес”, але й слідкувати, щоб обігових коштів вистачало, щоб оплачувати побори суперникам

Недоліком гри, вважаю, її відносну статичність. Тобто поле – завжди однакове, ціни завжди однакові,стратегії більш-менш однакові.  І рано чи пізно гра набридає.  Перевага – нагода повеселитись при вигляді “монополістів”, які через декілька ходів стають банкротами Весело також, коли гравці починають азартно торгуватись і мінятись своїми ділянками.

Далі розповім про Колонізаторів (The Settlers of Catan). Гра, якою буквально заразилась ціла сім’я наших добрих друзів, включаючи і батьків і дітей.

Може грати 3 або 4 гравці – колонізатори, які використовуючи різні природні ресурси (Пшеничку, Баранчиків, Дерево, Глину, Вугілля), будують дороги, міста і формують армії, за що вкінці гри отримують очки (за найдовшу дорогу, найбільше місто, найпотужнішу армію).

Поле по розміру обмежене, але щоразу трошки інше, адже шестикутнички, з яких воно формується, виставляються щоразу випадковим чином.

Прикольно, що гравці можуть обмінюватись ресурсами в вільному режимі, типу спихати своїх баранів за вугілля, чи дерево за пшеничку, тощо. В деяких конфігураціях карти, без цього ніяк не обійтись, бо навіть магнату одного чи двох ресурсів, все одно потрібні й інші ресурси.

Знову ж таки, є свою нюанси, типу “карток розвитку”, які можна купувати, та інші додаткові правила, що додають грі цікавості.

Фотографія з igroved.ru

Від тих же “інфікованих” друзів ми дізнались і про наступні ігри. Наприклад, про гру Чух-чух (Ticket to ride).

Грати може 2-5 гравців. Ідея в тому, щоб встигнути побудувати найбільше маршрутів до різних міст, використовуючи наявні вагончики і станції.

Завдання (маршрути) витягуються гравцями з колоди, і не розголошуються опонентам аж до кінця гри. Для того, щоб побудувати ту чи іншу ланку – треба назбирати достатньо карток відповідного кольору. Є всілякі специфічні ділянки, типу тунелів, при побудові яких ти ризикуєш втратити декілька карток, або й взагалі не завершити будівництво, якщо не пощастить.

Часто цілі гравців конфліктують, так як маршрути можуть проходити по тих самих шляхах, тому важливо встигнути побудувати свою дорогу вчасно.  Гра завершується, коли в одного з гравців закінчуються вагончики – ще одна причина, чому розбудовуватись треба оперативно.

Карта для маршрутів буває різною – в різних виданнях гри, ми бачили версію Ticket to Ride Europe. Виглядає приблизно так:

Фотографія з onboard-games.ru

Ну, і нарешті, чи не найоригінальніша на сьогодні гра – Forbidden Island, особливість якої в тому, що вона колективна. Тобто гравці змагаються не між собою, а виступають однією командою, і змагаються ..проти гри, як би дивно це не звучало.

Легенда: ви потрапили на острів, який поступово тоне. Щоб вибратись живими, треба зібрати чотири тотеми, а тоді зібрати всю команду на місці відправлення гелікоптера, і покинути острів, поки не пізно. Може бути від 2 до 4 гравців, кожному з яких видається своя особлива роль в команді. Наприклад, пілот – який може перелітати зі своєї клітинки на будь-яку іншу. Або аквалангіст, який може плавати між клітинками під водою. Або чувак, який вміє відкопувати з води більше затоплених клітинок, ніж інші.

З кожним ходом гравців, острів все більше і більше затоплюється (відповідні клітинки поля перевертаються, або й взагалі зникають, якщо їх вчасно не врятувати), і треба діяти оперативно, щоб дійти і до тотемів, і потім встигнути на гелікоптер. Над кожним ходом всі учасники, зазвичай думають разом, прораховуючи і наступні декілька ходів заодно.

Скажу відразу, коли ми пробували цю гру з співробітниками вперше (я купила її в Нью Йорку, до речі), то два з трьох разів – програли. Так що грати досить цікаво.

Фотографія з erraticgamer.com

Наразі все. Більшість з цих ігор можна купити в Україні, якщо не в звичайних магазинах, то в інтернет-магазинах точно (наприклад, boardgame.com.ua). Правда, для рідкісніших з них – будете мати оригінальну англомовну версію, лише з перекладеними правилами. Як на мене – дуже вдалий подарунок, неважливо, чи собі, чи комусь іншому

Плюс, якщо маєте дружню компанію, то можна купувати всім різні ігри, і таким чином випробувати їх побільше. Та й тоді матимете гарантію, що жодне дружнє збіговисько, чи сімейне святквання більше не буде схоже на просту “об’їдалівку”

п.с. Буду рада почути про ваші улюблені ігри, варті того, щоб їх спробувати!

Та-да-да-да! До вашої уваги нова п’ятнична рубрика – TGF (Thanks God it’s Friday!), де я буду ділитися всякими позитивними цікавинками, які мені за тиждень скидають мої друзі ІТ-шники, або на які натрапляю я сама. Такий собі дайджест всього, чим хочеться поділитись
Ділитися – не обіцяю щотижнево, але, принаймні, спробую регулярно.

Варто згадати (на правах реклами), що абсолютну першість серед постачальників цікавинок наразі займає Alex! За що ми йому всі дуже дякуємо!

КУМЕДНО: Найзачодніша домашня тваринка тижня!
До речі, власники живуть в Петербурзі і стверджують, що тримати таке чудо вдома абсолютно законно! (0:56)

Click here to view the embedded video.

ВЛУЧНО ПРИДУМАНО: Світ очима математика або як пояснити програмісту прості слова… Більше на www.morenewmath.com

ТРОХИ ФІЛОСОФСЬКЕ: Мультик-короткометражка про важливість бути на своєму місці у цьому світі… (13:04)

КЛЬОВО: Дядьки розпиляли МакБук! мабуть, класне відчуття… Більше тут.

ЖИТТЄВО: Короткометражний фільм з несподіваним закінченням (5:49)

Click here to view the embedded video.

АКТУАЛЬНЕ: Сингапурська англійська для тих, хто хоче потренувати свої listening & understanding skills. Особливо актуально для мене, цього тижня довелось багато спілкуватись англійською…  (1:54)

Click here to view the embedded video.

А що вас здивувало або посміхнуло цього тижня?
Ділимося п’ятничними лінками в коментарях!

Мій вибір – напівповна.  TEDxKyiv відбувся, і це вже величезне досягнення. Я дуже добре знаю, як тяжко зрушити справу з мертвої точки, головне – перший крок, яким би він не виявився

Отож про хороше. Про ideas worth spreading (=головний постулат TED). Я була присутня на 6 виступах, на останній залишитись не змогла (а шкода, кажуть він найрвучіший виявився, чекаю на відеозапис…), два слова про кожен з них (далі – в порядку спадання):

Тетяна Монтян з її доповіддю на тему Власності в Україні
Надзвичайно колоритна і дуже розумна жінка. Не маючи ні слайдів, ні ультра-модної теми, ні якихось інших козирів в рукаві, вона абсолютно полонила мою увагу на всі 18 хвилин, відведені для доповіді. Україна постала у вигляді великого puzzle, кожен шматочок якого є чиєюсь власністю. Шматочки, розібрані і погублені, мандрують з рук в руки без нормальних правил та законів. Але врятувати цей puzzle можливо (хоча й досить важко), здійснивши три головні перетворення…

Далі припиняю переказувати зміст, подивитеся у вигляді відео на сайті TEDxKyiv, моя справа лише сказати, що послухати цю доповідь – більш ніж варто! Як кажуть албанці “ета пядь”!

Ісаак Кушнір з натхненною одою Шкільній Геометрії
Наступний персонаж – вчитель математики з 50-річним стажем. Пан Кушнір просто закохав у себе публіку: своєю пристрастю (хто б подумав, що можна так натхненно говорити про геометрію!), безкомпромісністю у висловлюваннях ( аля “мої учні однозначно порвуть ваших викладачів!”) та відмінним почуттям гумору (“ви знаєте слово на три букви? а треба знати на дві – УМ!”). Думаю, він правий – якби всі вчителі були такими, як він, а ще краще (продовжую від себе) якби кожен з нас працював так само натхненно і віддано на своїй роботі, то ми б жили в зовсім іншій (=кращій!) Україні.

Гліб Усаковський з розповіддю про Органічну Архітектуру
Про органічну архітектуру щось чула і раніше, тепер мала нагоду побачити, як це відбувається в реаліях нашого життя. Пан Усаковський розповів про роботу своєї студії, показав деякі плани будинків, побудованих за органічними принципами: з врахуванням “життєвої драматургії” власників, а також ідеально вписані в ландшафт.

Цікаво, хоча, можливо, не так актуально, як попередні теми. Середньостатистичний українець ще дуже довго не зможе дозволити собі житла, індивідуально спланованого під його потреби.

Дмитро Зоц з інформацією про Відновлювану енергію
Згадані вище доповідачі розповідали про речі, дотичні до їх професійної діяльності. А от Дмитро Зоц (за професією – відомий медіа-діяч), навпаки, розповідав про Sustainable Developmemt, тему, що для нього є, швидше, хоббі, ніж роботою. Можливо, тому сама презентація не вийшла “wow”, інформація “позичена” з різних джерел, кумедно зліплені слайди, різними мовами і різного формату.. проте  приємно було бачити, що є впливові люди, небайдужі до питань екології, які і самі персонально користуються відновлювальною енергією (пан Зоц, до слова, опалює власний дім брикетами з хмизу), і популяризують ідеї серед інших.

Мабуть, найцікавішою інформацією доповіді були деталі використання Кіотського протоколу…

Тетяна Микитенко з роздумами про формування Смаків
Авторка скандального сайту рагу.лі (кажуть, що скандального. я про нього, якщо чесно, вперше почула на TED) розмірковувала на тему формування смаків людей. Роздуми цікаві, доповідь послідовна і нормально викладена, проте сама тема, як на мене, трохи недотягує до рівня TED. Та й виступаючих, на мою думку, треба підбирати ретельніше.

Цієї доповіді я зовсім не зрозуміла. Можливо, справжніх митців просто складно “парсати”? Здається, йшлось про суть життя, про пекло і рай, про якісь життєві істини, і про квадрат Малєвіча… Наперекір постулатам TED-у, пан Агафонов говорив про Біблію (а релігійні теми недозволені в конференціях TED, як і політичні, чи комерційні…), за що довелося “розраховуватися” в блоці питань аудиторії. Одним словом, не сподобалось. Хоча, можливо, це лише на мій смак

Дуже хотілося б долучитися до цього особисто, можливо, для початку, зголошуся перекласти парочку відео  …а там хз, може і до TEDxLviv – недалеко?

А хто ще зі Львова там буде?

Дуже зручний редактор кадрів; ціла підбірка готових персонажів з можливістю подальшої кастомізації; можливість змінювати пози героїв, просто потягнувши за ту чи іншу частину тіла; різні фони і додаткові предмети і багато інших мега-штук. Одним словом, величезний простір для фантазії без жодних труднощів з реалізацією! Навіть якщо ви ніколи не цікавилися коміксами – рекомендую спробувати, задоволення гарантовано!

Більше того, Pixton створив цілу соціальну мережу, що дозволяє обмінюватися коміксами, залишати відгуки та оцінки, навіть робити ремікси на комікси інших користувачів. Деякі автори практикують цілі серії коміксів з постійними персонажами, наприклад, мене дуже потішила серія God Chronicles, скажімо, цей епізод (клацніть на малюнок):

А ще я подумала, що цей інструмент може стати ще одною альтернативою Power Point презентації: замість нудних слайдів можна залабати комікс!

п.с. До речі, раз вже зайшлось про альтернативні інструменти для підготовки презентацій, похвалюся промо-презентацією, яку ми замутили на роботі для майбутньої симуляції проекту – з використанням Prezi, про який я вже писала раніше.

Успіху!

Історія така: є в Києві один студент, який дуже мріє мати спортбайк (як він сам пише в своєму профайлі: “езжу на метро,на моте два раза ездил,были мопеды у меня,но ето не сраниться с спортбайком-мечты….”), але мабуть, фінансів наразі недостатньо, тому Влад (так його звати) організував собі невеличкий бізнес – виготовляє світловідбиваючі наклейки на обода коліс мотоциклів – і до мотоциклів ближче, і який-не-який прибуток.

Наклейки ці – проста, як двері, але дуже корисна штука, особливо для тих, хто часто їздить вночі – видимість мотоцикла підвищується в рази. Влад пропонує наклейки в декількох кольорах і для різних розмірів коліс, базовий пакет на два колеса – 50 грн. А за 25 грн зверху, він ще й готовий їх вам поклеїти.

Одним словом, замовили ми собі наклейки, і були приємно здивовані вмістом посилки:

загальний вміст посилки

спочатку прочитали інструкцію.. (клацнути щоб збільшити)

потім зацінили бонусну наклейку

зроблена вручну! а ззаду напис - Наклейки на разную тематику!

ну і власне самі наклейки на обода, дбайливо загорнуті в файлик

..і хоча виглядає це все доволі розчулююче (чого варта тільки одна інструкція, написана від руки, ще й з виправленими коректором циферками) – але ЦЕ я називаю справжнім сервісом! Щасливі замовники (ми) відчувають на собі тепло і турботу – в подарунок наклейка, запасні наклейки для обода, на випадок якщо відразу не вийде акуратно приклеїти, торбинка, щоб не пошкодився товар..

Одним словом, побільше б нам таких бізнесменів, і буде в Україні нарешті лад!

п.с. Ми відразу подумали, що Владу можна запровадити ще “Пакет+” – відразу з “Ноготком” )

А через декілька років була подібна ситуація вже в універі, коли мені на великій перерві принесли мої бігові лижі, які я позичала для походу в Карпати. А надворі був кінець березня, здаєьться, – у Львові теплінь. І от ходжу я з тими лижами по універу з пари на пару, а народ навколо знову помирає з цікавості – навіщо ж мені ті лижі здалися..

А цього тижня замість тубуса і лижів – в мене великий пластир на підборідді! Хто не зустріне вперше – всі питають “Що сталось?”, “Огоооо, а це що таке?”, “Христя, ти звідки падала?”, “Невже з чоловіком посварилась?” і т.п.  Все той самий ефект тубуса!

Так що якщо раптом в когось буде напад депресії і відчуття непомітності – рекомендую невеличку хитрість: берете з дому якусь здорову штуку,  ну, наприклад драбину розкладну, чи гірський рюкзак, чи ще щось таке помітне і відправляєтесь з тою штукою на роботу – гарантую, без уваги не залишитеся!

Причому чим екзотичніша і несподіваніша штука, тим краще. Треба дати можливість людям пофантазувати в чому справа, збити їх з пантелику – для максимального ефекту

Ну а на крайняк, якщо не можете вигадати нічого оригінального – то і великий пластир в помітному місці, чи гіпс на руці – також піде!

п.с. Може якраз в якійсь мудрій книжці колись напишуть про ефект тубуса, відкритий скромною дівчиною з України… Так що збираю історії!

Хочу поділитися своїми враження від відвідин ЗD кінотеатру IMAX У Києві, який відкрили вкінця вересня минулого року. Ми ходили на документальний фільм “Космічна станція”, відзнятий спеціальною камерою на Землі та у відкритому космосі.

Якщо одним словом, то я б сказала: ВРАЖАЮЧЕ!

Відчуття під час перегляду абсолютно відрізняються від звичайного “плоского” кінотеатру.

Не буду вдаватися в деталі самої технології IMAX (бо й сама їх не знаю ), лише два слова про формування 3D зображення: насправді, на екран проектується 2 плоскі зображення з певним зміщенням, але коли дивишся на них через спеціальні окуляри, то виходить об’ємна картинка, за рахунок різної поляризації світла, щось таке.

І тепер уявіть, сидите в кінотеатрі, одягаєте окуляри, і раптом, прямо перед вашим носом з’являється зображення! Не десь там, на екрані, а просто перед вами! (в такому кінотеатрі вже нікому не вдасться заступити вам екран ) причому таке реальне, що здається, що ви самі є частинкою фільму.

Сам фільм “Космічна станція” взагалі починається з того, що ви у відкритому космосі, пересуваєтесь по поверхні космічного корабля, бачите свої руки в натуральну величину, і здається, що все це насправді. Під ногами – планета Земля у всій своїй красі, а за спиною – чорнота відкритого космосу.

Треба сказати, що фільм про космос чи не найкраще підходить для того, щоб дивитися його в ЗD. Коли бачиш ці всі кадри в невагомості, де люди і предмети плавають в абсолютно довільних положеннях, або космічну станцію, яка мирно пропливає ПІД планетою, то про яке 2D може йтись?

Запам’яталися кадри запуску ракети в Байконурі, коли вся пилюка і каміння з-під ракети летіли в очі з страшенним гуркотом – було навіть трохи страшно Були і веселі моменти, коли космонавти один одному передавали жінку, жонглювали мандаринками або плавали як тюлені всередині космічного корабля.

Одним словом, є як мінімум дві причини чому на цей фільм варто сходити: 1. Відчути що таке 3D фільм впринципі; 2. Дізнатися багато цікавого про космос і як там живеться звичайним людям!

Так що хто збирається до Києва, рекомендую обов’язково додати цей пункт в програму!!
Ціна квитка – 50 грн.
Більше інформації про кінотеатр тут: http://imax-cinema.com.ua.