Марічка! добре що ти є!!!), озброїтись фотоапаратом, дивитись на місто новими очима, ніби турист, який у Львові вперше! Ми ж, тільки подумайте, живемо в одному з найкрасивіших куточків України! ..а іноді зовсім цього не помічаєм!

…а насправді мені просто захотілось передати привіт нашим дорогим друзям з Мінську, які з’явились у Львові, і задали нам правильний темп відпочинку! Давно в нас не було таких насичених і таких теплих-душевних вихідних!

п.с. А ще знаєте що? Поки Катя і Єгор в нас гостювали, ми здійснили героїчну вилазку – зустріч сонця на Високому Замку! ..дарма, що було хмарно! я все-одно нами пишаюсь ..і план-мінімум для №11 зі списку вважаю виконаним!

І ми мали нагоду в тому переконатись! Проїжджали через Словенію по дорозі до Італії, і назад. Були коротко – першого разу проїхали по автобану і відвідали їх найбільшу карстову печеру. А на зворотній дорозі – ночували в маленькому містечку неподалік від Любляни. Але, повірте, цього вистачило щоб залишились лише найтепліші спогади.

По-перше, природа: мальовнича гірська країна, з виходом в море. Чистюсінька, доглянута, симпатична. Гарні хатки під черепичкою, церковці, вівці пасуться, кукурудза росте..

По-друге – таки люди! Уявіть собі, наприклад, касирку, яка люб’язно пропонує купити квиток в печеру по зниженій ціні (як для студентів), бо я молодо виглядаю. І поф, що в мене студентського нема. І що я не претендую на знижку взагалі-то. Отак, по-людськи, приємне зробила. Або уявіть собі готель, який робить 20% знижку на проживання, бо ввечері напередодні шумно було через весільну забаву в бенкетному залі. Чи годує вечерею вночі (з дороги), хоч години роботи ресторану формально закінчились. Ні, ну хтось скаже – це ж звичайний сервіс. Але таки не звичайний, а словенський! Всі привітні, усміхнені. І не награно якось, а щиро.

Так що їм дуже пасує їхній офіційний брендинг:

В цій країні таки багато любові, думаю

Одним словом, якщо буде нагода – обов’язково побувайте в казковій Словенії. Я і сама туди хочу знову, але на довше…

п.с. Ще відяшки про Словенію:

Click here to view the embedded video.

Click here to view the embedded video.

Долею випадку занесло мене на розкішний концерт класичної музики – фінальний галаконцерт “Віртуозів” 2011 у Львівській філармонії. Вийшла звідти з абсолютно розривними емоціями, вирішила поділитись

Зразу зізнаюсь, я людина темна, і на таких заходах буваю нечасто. Та й в музиці я ближче до “профана” ніж “любителя” (незважаючи на 5 років навчання в музичній школі). Може, тому враження від концерту були такими свіжими.

Бо там було все цікавим і незвичним. Починаючи від перших моментів, коли симфонічний оркестр почав збиратись на сцені, потім хор, потім солісти. Від першої несміливої ноти на фортепіано, від першого змаху диригентської палички. І аж до моменту, коли всі голоси і звуки злились в унісон, так що аж мурашки по шкірі побігли.

Є в цьому видовищі і звуку оркестру щось заворожуюче. Скрипалі синхронно малюють узори своїми смичками, перекликаються з віолончелями, контрабасами. Десь ззаду прокидаються духові інструменти. А по центру емоційний соліст за фортепіано переживає якусь життєву драму прямо на сцені. І погляд зачіпається то за одного музиканта, то за іншого. Помічаєш як мимоволі міняється твій власний вираз обличчя, повторюючи настрій музики і музикантів.. А потім в якийсь момент хочеться просто заплющити очі і слухати музику..

Ми слухали два твори Бетховена. А потім знаменитий (як вже  я аж тепер прочитала) концерт №1 для фортепіано Чайковського. Чайковський торкнув, особливо перша і третя частини. Ось приклад виконання першої (шкода, що ефект від запису не такий, як від живого концерту):

Click here to view the embedded video.

..до речі, під час концерту прийшла в голову думка, що не даром є вислів-порівняння, що щось “торкає струни в душі” – бо коли починають грати всі ці скрипки, здається що й справді всередині твоєї душі щось зачіпає ..приємне і дивне відчуття.

І ще, зробила для себе помітку на майбутнє – треба частіше випробовувати всілякі нетипові для мене речі (як от, ходити в театр, чи філармонію). Бо після таких експериментів додається вражень і смаку до життя

Рекомендую і вам!

п.с. Ще останнім часом дуже подобається ось цей cover відомого хіта. Насолоджуйтесь:

Click here to view the embedded video.

Мабуть, так подумала моя мама, коли купувала нам в подарунок квитки на виставу “ART” з репертуару Львівського театру ім. М. Заньковецької.  До нас цю виставу встигли подивитись і оцінити всі мої рідні, друзі батьків, друзі друзів і т.д. Прийшов час і для нас (нетипових і не дуже частих відвідувачів театру) насолодитися цим дійством.

Відразу кажу: дуже сподобалось! Настільки, що аж вирішила порекомендувати і вам сходити якось.

Розказую все по-порядку. По-перше, це одна з вистав, які показуються на камерній сцені театру Заньковецької (так, там є камерна сцена!), де атмосфера і обстановка дуже схожа до театру Леся Курбаса (даремно театр Заньковецької в мене одразу асоціювався з якою-небудь Наталкою Полтавкою, чи ще чимось таким класично-боянисто-масовим). Всього в приміщення поміщається не більше 40-50 глядачів, в виставі “ART” вони сидять по периметру, просто поруч з акторами.

Фото з сайту teatral.org.ua

В самому дійстві залучено троє акторів – по сюжету – друзів, які майже півтори години, поки іде вистава, сперечаються на тему мистецтва (а конкретно – на тему повністю білої картини, купленої одним з друзів за неймовірну суму грошей) і життя взагалі. Здавалося б, що в цьому цікавого? Слухати суперечку інших людей, такого і в буденному житті можна наслухатись. Але завдяки майстерності акторів і правдоподібності емоцій на сцені, вистава затягує, і не відпускає до самого кінця

Коли актор стоїть біля тебе на відстані витягнутої руки, і ти бачиш як тремтять його руки від гніву, як обличчя змінюється від кожної почутої і викрикнутої у відповідь опоненту фрази – то ловиш себе на думці, що ти не можеш знайти ані найменшого доказу, що це все не по-справжньому. Вражає.

А ще, для мене став просто величезним відкриттям один з трьох акторів – Юрій Хвостенко. Було неймовірно цікаво спостерігати за його грою: жестами, інтонаціями. Дуже харизматичний і талановитий, а як виявилось згодом – досить відомий в театральних колах Львова, молодий чоловік. Навіть заради нього одного можна було б прийти на цю виставу.

Одним словом, хто ще не бачив (хоча, справжні театрали, певно, бачили – вистава в репертуарі ще з 2004 року) – рекомендую. Роблю вам послугу, яку зробила нам мама. Якщо ви хоч трошки любите театр, а особливо в його камерному виконанні, то вистава “АРТ” стане для вас гарним рецептом вдало проведеного вечора.

Просто не можу натішитись роботами і коментарями до них!! Заочно додаю автора до свого віртуального клубу оптимістів, бо чомусь не вірю, що такі добрі історії може розповідати песиміст! (хоча блог її називається “Смугасте ЗлО” )

Насолоджуйтесь: http://smugasta.livejournal.com/

Як на мене – просто БОМБЕЗНО!!!!

Вже потім Вікіпедія підказала, що цей пан Бондар не простий дядько, що він і поет, і письменник, і перекладач, і ще багато хто.

Але то вже потім, а спочатку були ці колоритні короткі історійки без висновків і підтексту, на кшталт тих, що можна розповідати випадковому подорожньому в електричці, щоб трохи скоротити дорогу. Їх легко читати, смакуючи маленькі деталі, цікаві словечка, і посміхаючись їх простоті і життєвості. Дуже вже мені засмакувало!

Ви тільки на заголовки гляньте: “Бабки, водка” (про асинезаторів), “Дядя Гриня” (про імі- і емі-грацію), “Горщик” (про теорію “металеві проти пластмасових”), “Реборда” (про реборду, тепер і я знаю що це таке!), “Її життя” (про життя польової миші!)…

Одним словом, рекомендую! Спочатку “гуси“, а потім і інші публікації Андрія Бондара. Приємного читання!

Варіант 1: Словацькі печери

На території Словаччини знаходиться як мінімум 12 печер, куди водять екскурсії для туристів. Вичерпну інформацію про них можна знайти на сайті Slovak Caves Administration.

Декілька з печер знаходяться зовсім близько до Низьких Татр, а Демановська печера Свободи та Демановська льодова печера – буквально на виїзді з Ясної. На жаль, екзотичні льодові печери чомусь закриті для відвідування в зимово-весняний період, тому ми натомість заціняли трохи менш екзотичну печеру Свободи.

Печера досить велика, з перепадами висот і різними кімнатками. Можливо, не вразить бувалих спелеологів, проте є гарним варіанту відпочинку для пересічних туристів, як ми

Вартість 1 квитка – 7 євро, плюс 10 євро за можливість фотографувати (чесно зізнаюсь, наведені тут знімки є піратськими  . Фотографії за 10 євро можна глянути тут )

Варіант 2: Словацькі пам’ятки архітектури

Згідно з туристичними матеріалами, в Словаччині знаходиться близько 150 замків і палаців. А ще безліч древніх костелів та монастирів, готичних будівель (туди б якраз вислати в розвідку Kat! ). Ми ж, відверто кажучи, тій темі не присвятили достатньо часу, і для відвідин обрали лише один замок, який помітили ще по дорозі з України - Спіський град. Такого красеня-гіганта важко не помітити, і гріх не відвідати!

Але й тут розчарування, як і льодові печери, замок чомусь замкнутий в зимовий час і починає приймати відвідувачів, здається, з травня місяця.

Так що нам довелось вдовольнитись оглядинами замку ззовні і спілкуванням зі сторожовими собаками, які, зрештою, виявились дуже милими і грайливими створіннями.  До речі, щойно згадала, що біля того замку була також печера для туристів, правда, називалась досить заглозливо: Зла Діра, чи якось так – на щастя, також закрита для відвідування.

Варіант 3: Термальні води і аквапарки

Декілька місць з термальними водами, що знаходяться порівняно недалеко від лижних курортів:

- Татраландія – термальний аквапарк недалеко від Ліптовського Мікулаша. Має декілька термальних басейнів з різною температурою, більшість з яких, до речі, знаходяться на вулиці, просто під відкритим небом. Відчуття досить цікаві, коли частині твого тільця тепло – тій що під водою, а частині – прохолодно. Є в Татраландії і декілька водних гірок, але не дуже потужних, так що на супер-екстрим не розраховуйте.

- Aqua City – водний комплекс в Попраді. Тут були проїздом. Наскільки ми зрозуміли, доволі елітне місце, з купою модних опцій типу різних саун, масажів і т.п. Також є термальні басейни.

-  Термальний парк Besenova – цей термальний парк бачили тільки на рекламах, але розміщений він недалеко від Низьких Татр. Єдине, що запам’ятала з описів туроператорів – що тут трохи коричнувата термальна вода, тому бажано не брати сюди свої парадові купальники/плавки

Варіант 4: Картінги

Чисто наше ноу-хау. Напіввипадково надибали рекламку картінгу в Ліптовському Мікулаші, де добряче покатались за цілком прийнятну ціну. Зараз вже не можу знайти адресу, може Алєкс поможе. Але ось надибала інформацію про навіть більший критий трек, який ми також помічали з дороги: Monaco Grand Prix.

Варіант 5: Шоппінг

Ні, я зовсім не є фанатом шоппінгу, але в даному випадку в цьому є зміст – можна досить вигідно придбати спортивне спорядження. Наприклад, ми купили чоловіку непогані лижі з кріпленнями за менш ніж 270 євро (дуже доречно, зважаючи на трагічну втрату попередніх стареньких, але таких улюблених лижів…). А ось ця мила баночка коштувала менше ніж 5 євро:

Взагалі, в питанні шоппінгу ми трохи промахнулись, поїхали аж в Попрад. А даремно, в тому ж Ліптовському Мікулаші є декілька спортивних магазинів, сконцентрованих в центрі міста – так що можна легко і швидко все обійти. Інша наша помилка була відправитись за покупками в неділю. Як виявилось, в неділю місто вимирає, і нічого не працює за вийнятком справді великих магазинів і торгових центрів.

Варіант 6: Добра вечеря

Хоча в нас було дворазове харчування в готелі, двічі ми вечеряли не “вдома”  і, повірте, ці два рази ми ще довго не забудем. Таких стейків і таких величезних порцій я не зустрічала більше ніде. Та й атмосфера там – те що треба, нашим рестораторам ще вчитись і вчитись!

Так що “будете на Колыме” – обов’язково внесіть в пункт програми вечерю в кафе-ресторані Route 66 або в Soda Club, обидва просто в центрі Ліптовського Мікулаша.

Додаток: Практична інфа

Деякі нотатки для подорожуючих:

- Загальний кілометраж подорожі вийшов біля 1,500 км – по 500 на дорогу туди і назад, і стільки ж – переміщення по Словаччині (тривалість відпустки 8 днів); ціна словацького бензину – десь 1.2 євро;

-  Всі автобани в Словаччині платні, хоча ви не побачите жодного знаку, який би це підтверджував. “Проїздні” марочки купуються на заправках. Ціни не знаємо, але знаємо що можна попасти в 30-90 євро, якщо не купити марочку і натрапити на інспектора

- Лижні абонементи діють як в Низьких так і в Високих Татрах. Важливо вибрати правильний абонемент, звичайні абонементи на декілька днів треба використовувати підряд, тобто абонемент на 5 днів – значить кататися 5 днів підряд. Ми ж взяли абонемент 5 з 7, що дозволило вибирати собі 5 днів катання в рамках тижня (ціна – близько 130 євро);

-  Прокат спорядження – один з наших бійців десь за 60 євро взяв комплект лижі+черевики+палки на тиждень. Але таку ціну можна знайти в скромних прокатних “будках”, а в центральних прокатах вийде вдвічі дорожче;

- Період відпустки – бажано не потрапляти в Словаччину в другій половині січня – початок лютого, в той час в польських дітей канікули, і багато поляків шурують кататись на лижі..

На цьому мене знову тягне на сон, тому буду завершувати.

p.s. в цьому дописі використала парочку фоток Алєкса (позначені підписом). Повний фотозвіт:

- дзеркалка №1 (Алєкс)
- дзеркалка №2 (Саша)
- дзеркалка №3 (Андрій) -туду..
- мильничка (Христя)

p.p.s. Спробувала зробити звіт максимально корисним, але, здається, вийшло як завжди.. Сподіваюся, що він хоча б розбудить в когось апетит до подорожі, а все решта – неважливо!

До уваги всіх продуктивно-креативних людей, які полюбляють всілякі випробовування і експерименти! Розпочалась реєстрація учасників онлайн-акції Thing-A-Day 2010.

Суть акції – створювати щось нове кожного дня впродовж цілого місяця лютого і ділитися своїми успіхами з іншими учасниками на спільному блого-подібному сайті. Я вже брала участь в Thing-A-Day і рекомендую всім спробувати!

• Прикол проекту в тому, що ви абсолютно не обмежені в тому, ЩО саме і ЯК саме творити кожного дня. Може ви будете малювати (як я минулого року), шити, в’язати, співати, писати вірші, готувати нові страви, робити щодня інший манікюр, вчитися грати на музичному інструменті, знімати відео, фотографувати, та все що завгодно. Можна вигадати собі ціль місяця з самого початку, або кожного дня вигадувати собі нове завдання

  Я особисто подумую про створення паперових іграшок. Свого часу я трохи підсіла на “паперолики”, і давно хотіла спробувати робити іграшки з паперу сама…

• Не обов’язково витрачати багато часу – організатори рекомендують спробувати виділяти всього 30-45 хвилин кожного дня. Справа не в тому, ЩО вам вдасться створити в результаті, а в тому, що ви матимете ще один стимул для творчості, зайве нагадування, що треба час від часу розважатись, експериментувати і вчитися чомусь новому

  Можу сказати, що 90% з того, що я вмію робити в фотошопі, я навчилась саме в лютому 2009, коли щодня пробувала малювати в ньому свої малювалки.

• Я вже давно збагнула, що експериментувати гуртом набагато легше і цікавіше. Тим більше, коли “банда” збирається з цілої планети! Переглядаючи записи інших TAD-івців, читаючи їх підбадьорливі коментарі, ще більше набираєшся натхнення і енергії творити далі.

  На жаль, архіви з минулих років тимчасово недоступні, думаю найкращим аргументом стали б саме вони…

• До того ж, проект може стати для вас гарною рекламою. Якщо у вас є власний творчий чи професійний блог, то після участі в TAD, нові читачі вам гарантовані! ..звісно, більшість з них будуть з інших країн, але ніколи не рано виходити на глобальний ринок

Сподіваюся, мені вже вдалося переконати декого з вас приєднатися до цієї творчої ініціативи.
Якщо так – поспішайте реєструватися тут (лише до кінця січня!) і обов’язково залишайте коментар з вашим логіном – будемо креативити разом! (мій логін – chrishoneybee)

По ходу міграції в мене виникало багато цікавих міні-задачок і міні-проблемок. Я, на всяк випадок, занотувала собі способи їх вирішення. Можливо комусь ще згодиться. Та й хто-зна скільки мені ще сайтів переносити доведеться

Отож, процес міграції та настройки блогу на базі Wordpress від початку і до кінця…
Кого ця тема не стосується – далі не читати!

1. Встановлення українського Wordpress сервера
   Тут все очевидно. Йдемо на uk.wordpress.org та інсталюємо за 5 хвилин.

2. Міграція наповнення сайту
   В Wordpress існує зручна вбудована можливість Експорту-Імпорту всього наповнення, включаючи дописи, сторінки, коментарі, все у вигляді XML файлика (див. менюшку “Tools”/”Інструменти”). Необхідність переносити саму MySQL базу – відпадає. Проте, як завжди, існують нюанси:
   • При імпорті не забудьте вибрати галочку “Upload and import attachments”/”Завантажити та імпортувати файл вкладень” – щоб крім тексту Wordpress також автоматично імпортував файли, зокрема, малюнки та відео.
   • За замовчуванням, десь в настройках Wordpress (чи в настройках PHP ?) стоїть певне обмеження на  максимальний час виконання імпорту, такий собі time out після якого імпорт просто припиняється напівдорозі. Браузер припиняє оновлювати статус імпорту, але жодного повідомлення – не з’являється. Мудрі дядьки пробували обійти цю багу, змінюючи настройки php.ini, я ж поступила, як справжній ламака – при зупиненні імпорту робила повний рефреш сторінки (Сtrl+F5), таким чином повторно ініціюючи імпорт. Мудрий функціонал імпорту (хоч тут баги нема!) – перевіряв чи існують вже публікації, які йдуть спочатку, і просто писав: “такі-то публікації вже існують”, далі продовжуючи імпортувати продовження. Такий собі incremental update. Щоб перенести наповнення сайту за рік часу, довелося рефрешнути імпорт разів з десять
   • Далі виплила неприємна штука – посилання на малюнки та інші вкладені файли в моїх старих записах виявилися абсолютними і досі вели на старий сайт. Те ж саме стосувалось перехресних лінків в записах. Треба було придумати спосіб підмінити старі URL на нові. Спочатку я вирішила зробити MySQL dump бази і звичайним блокнотом замінити посилання, а потім – ресторнути стару базу назад. Але зрештою знайшла значно зручніший спосіб – невеличкий допоміжний одноразовий плагінчик Velvet Blues Update URLs, що створений власне, для того щоб підміняти одні урли на інші.
   • Також я помітила баг імпорту – неправильний підрахунок кількості коментарів для дописів. Наприклад, на головній сторінці могло писати, що коментарів немає, а насправді є. Щоб виправити проблему, використала php скрипт одного дядька.
3. Вибір та редагування теми
   Тут, знову ж таки, все просто. Треба погуглити хвилин 5, а потім довго вибирати між темами, які подобаються (моя тема: Scruffy). Краще відразу визначитись з своїми критеріями, бо реально вибір доступних тем – величезний. Інсталюються теми елементарно і в будь-яких кількостях (див. менюшку “Design” – “Add new theme”/”Дизайн” – “Додати нову тему”).Залежно від вибраної теми, можливо, доведеться її локалізувати – тобто пробігтися по всіх файликах (див. менюшку “Design” – “Edit theme”/”Дизайн” – “Редагувати”) і позаміняти англійські стрічки на українські (чи які вже вам треба). В моєму випадку також довелося підміняти деякі малюнки, на яких був присутній текст.

   Приємна новина в тому, що редагувати можна будь-що! Наприклад, в моїй темі були також присутні сторінки зверху, я їх прибрала. Можна позичати шматки інших тем, наприклад, ідею (та реалізацію) випадкової фотографії в правому блочку я сперла з іншої теми. Погана новина, що доступні теми також мають баги, які вам доведеться виправляти. ..але це тема іншої розповіді.

4. Встановлення необхідних ..і просто прикольних плагінів
   Ось список речей, які я наразі використала:
   • Viper’s Video Quick Tags – для зручного вставлення відео, як тут;
   • Slideshare Wordpress Plugin – для зручного вставлення слайдів, як тут;
   • WP-Cumulus – кирилична хмарка тегів;
   • Akismet – для боротьби зі спамом;
   • MaxBlogPressFavicon – для налаштування іконки сайту. За порадою Яни
   • Українізований Subscribe to comments – щоб приходили листи про наступні коментарі;
   • Custom Smilies – для зручнішого налаштування смайликів в дописах і коментарях;
   • …далі буде…

5. Настройка моніторинку статистики блогу
   На безкоштовній платформі *.wordpress.com я використовувала вбудовану статистику. Тепер вирішила спробувати Google Analytics. Вставила невеличкий скриптик в праву панель, і спостерігаю хто тут куди клікає
6. Бонус: Настройка Open ID з лінком на власний блог
   Щоб піарити свій блог там, де для коментарів використовується Open ID, наприклад, часте явище в ЖЖшках. Інструкції тут.

Такі-ось нехитрі дії, і ви в БЕТІ!