Click here to view the embedded video.

Вдвічі приємніше було те, що в момент перегляду моя власна мама сиділа поруч (запросили маму на сеанс в честь її дня народження), і можна було прихилитись до її плеча. І було добре якось і тепло

п.с. Чоловіку цей конкретний мультик ну зовсім не сподобався. Так що, якщо комусь не до смаку – то звиняйте

Знову якось несподівано прийшов кінець року Всі підбивають підсумки, і я також сьогодні трошки медитувала над своїми фотоархівами 2010, пригадувала події останніх місяців. Спробую зліпити для себе на пам’ять колажик з особливих речей, які сталися цього року.

В 2010 ми трохи поїздили всілякими всюдами. Далекі поїздки на лижі в Словаччину, на пиво в Чехію, і за сонцем в Туніс. Трошки ближчі, але не менш приємні поїздки на лижі на Буковель і Драг, міні-походики в Карпати, риболовля на Дністрі і навколольвіських озерах, шашлики на природі, відпочинок в Шацьку, відвідини бабусі. Кожен з цих мандрівних днів згадується з великою приємністю і служить нагадуванням “ось так треба проводити вихідні”

Було багато перетрубацій в плані роботи. Я поміняла декілька проектів, пожила два місяці в Києві, спробувала себе в нових ролях і ситуаціях. З’їздила в Мінськ, приєдналась до когорти тренерів нашої великої компанії, запустила менторську програму у львівському офісі. Поїздила “на гастролі” з власним тренінгом. Познайомилась з масою цікавих людей з різних міст і країн, в яких є чому повчитися. Тепер маю значну повнішу “картину світу” в голові, ніж рік тому. Зрештою, приземлилась на цікавому проекті з мега-хорошою і дружньою командою, де почуваюся комфортно, як в колі друзів.

А мій чоловік – взагалі роботу поміняв, і навіть побував у першому відрядженні закордоном.

2010 подарував нових друзів і не тільки. В моєму житті з’явилась нова категорія людей “з Мінську“, яких я просто обожнюю. Дуже здружились з нашими давніми знайомими “бордерами”. Додалось добрих колег на роботі. Нажила парочку нових хороших онлайн знайомих. А ще, в нашій сім’ї тепер є плюс один братик – видали одну із сестричок заміж.  Не кажучи вже про нового члена родини – песика Дружка у бабусі на селі

Відсвяткували парочку серйозних дат. Мої 25, 50-річчя батьків, ..3 роки нашого шлюбу    А от на днях – 75 річчя Андрійкового дідуся. А ще одружили відразу двох близьких друзів.

Взялися за облаштування свого житла. Купили гаражика для нашої техніки, активніше зайнялись епопеєю з нульовим поверхом – вже потрохи вимальовуються нові кімнатки, а головне – омріяна спальня з велиииким ліжком, замість розкладного дивана. Особливо добряче попрацював мій Андрій – поки жінка роз’їжджала столицями, він вперто пиляв, малював, шліфував, прибивав… стільки всього переробив, що й згадувати страшно.

В 2010 в нас були всілякі захоплення. Чоловік встиг зібрати цілу колекцію ножів. Ми цільово поповнили запаси сімейного спорядження: купили намет, другий спальник, якого бракувало, різної всячини для польової кухні, ліхтарики – так що тепер ми навіть в горах – абсолютно самостійна одиниця.

Разом з Алексом пробували організовувати онлайн-акцію для фотографів. Троха вирізала, ліпила і малювала різні шняжки в подарунки іншим людям, і не тільки. Трошки підсіла на postcrossing.

Загалом, було багато всього. Так багато, що аж часу бракувало на деякі речі, які хотілося б робити частіше. Трохи шкодую, що не дуже часто бачуся з сестрами, і до похресника можна було б навідуватись регулярніше, тим більше що він так швидко росте… Шкодую, що за всіма тими ремонтами і роботами менше вдається проводити час з друзями, і зокрема найголовнішим другом і коханим – власним чоловіком. Та й на творчість, експерименти для  власного натхнення – майже не лишається часу.

І хоча з однієї сторони – це весело, коли багато подій, обов’язків, справ, я б все ж побажала собі в 2011 вміння вибирати те, що мені найближче і найпотрібніше. Вміння балансувати між “треба” і “хочу”. Якщо мій 2010 можна назвати роком діловим, активним, публічним, прогресивним, то хай мій 2011 буде більш сімейним, інтравертним і гармонійним.

Принаймні, таке бажання я буду загадувати під бамкання годинника!

Всіх вітаю з завершенням ще одного року, а головне – з продовженням життя, і тим, що все найцікавіше безперечно попереду

В черговий раз переконуюсь в тому, що найстрашніша річ, якої я боюсь – це самотність. Пригадую, коли їздила до Києва в відрядження і якогось вечора надумала прогулятися сама містом, то закінчилась прогулянка якоюсь дикою ностальгією за домом, бажанням терміново спакувати речі і вернутись до рідного Львова. Якесь таке відчуття чужого середовища, і враження, що ти тут нікому не потрібна.

Сьогодні підкрадається схоже відчуття в Мінську. Провела два тренінги, робочий день якби закінчився, а “додому” іти неохота. Бо там же мене ніхто не чекає. І гуляти самій містом не тягне, боюсь знов найде сумнинка

Добре, що є мої доблесні подруги, яких я ще в Києві нажила. Найкращий рецепт проти самотності! Вони і зустрінуть, і розважать.

…Але таки-так. Самотньою бути страшно.

Click here to view the embedded video.

Але історії він не тільки розповідав, але й збирав! Я недавно випадково натрапила на живий журнал Кімара, і серед дописів знайшла історії з дитинства, розказані різними людьми. Серед тих людей багато моїх університетських друзів знайомих – читала і посміхалась

Такі безпосередні і справжні! Пригоди малих дослідників і розбишак. Так що, якщо є вільна хвилька,  закалатайте собі кружку чаю чи какао, і насолодіться невигаданими історіями дітей.

частина 1 , частина 2 , частина 3 , частина 4 , частина 5 , частина 6

А потім обов’язково пригадайте і свої історії з дитинства ..вже уявляю як ви посміхаєтесь! Бо в кожному з нас досі живе той малюк..

Я люблю весь процес творення, від початку і до кінця. Спочатку перші аморфні, напівпрозорі ідеї-натяки в моїй уяві.  Потім довгий процес виношування та обростання маленької ідеї деталями, образами, іншими ідеями. Раптові аналогії тої каші в голові з подіями і людьми навколо, несподівані повороти думок в кардинальну іншу сторону, і, зрештою, вибудовування більш-менш цілісної картинки, яку вже, принаймні, можна описати словами. Таким чином народжується ідея.
Наразі вона абсолютно безпорадна і нікому не потрібна – висить собі в якомусь загашнику ідей і чекає свого часу. До цього етапу “чистилища ідей” доходить дуже багато задумок – і вдалих, і не дуже; як корисних, так і зовсім глупих.  Вигадувати ідеї в загашник просто. Такі собі ідеї “без зобов’язань”, вони приходять цілими купами: коли приймаєш душ, чи їдеш на роботу, чи збираєшся до сну.

Та лише мала частина з цих ідей переходять на наступний НАЙПРИЄМНІШИЙ етап – втілення задуму в життя (до слова, мені дуже подобається відповідний англомовний вислів – make it true – зробити з ідеї реальність. Дуже влучно!). І далі – процес спроб і помилок. Ти починаєш з простого, експериментуєш, б’єшся, як можеш, і, рано, чи пізно, отримуєш результат – своє true. Найчастіше те true – дуже віддалено нагадує початкову задумку, але ти все-одно щасливий, бо true – за будь-яких обставин краще ніж false. І ти страшенно тішишся, що чергова ідея з чистилища дійшла до свого final destination. А іноді виходить і так, що кінцевий результат значно перевершує твої сподівання, і тоді почуваєшся майже генієм, надлюдиною, що може make things true.
І найсуперовіша штука в тому всьому – задоволення отримуєш протягом всього процесу!

Ось, наприклад, зараз є в нас потреба спланувати/задизайнити/оформити нашу майбутню спальню. Перший проблиск ідеї в моїй голові з’явився під час літньої відпустки біля моря. Це був гарний синьо-блакитно-приємний колір нашого простирадла, який чомусь асоціювався з відпочинком і навіював думки про красу і гармонію цього світу. Я подумала, що хотіла б залишити собі ці емоції надовго.. Так з’явилася ідея зробити нашу спальню в морському, гармонійному стилі.  Далі потрохи почали підтягуватися деталі. Якщо море, то, мабуть, легкі штори, які міг би ворушити уявний ранішній бриз. І всюдисущі риби, якими треба наповнити інтер’єр (дивний збіг: ми з чоловіком обоє риби за знаком зодіаку). А ще скарби з загублених островів, природні матеріали, екзотичні деталі тут і там.. Скло, каміння, пісок, ткані речі… Малюю перші ескізи, несміливі перші лінії. Розглядаю малюнки в гуглі, гортаю журнали з інтер’єрами в супермаркеті. Не поспішаю, знаючи, що кожна ідея, як якийсь екзотичний фрукт, повинна дозріти, налитися, дійти до кондиції. Даю собі час подумати, помріяти, прикинути варіанти.

І, насправді, зараз невідомо, яким буде кінцевий результат. Але я почуваюся добре вже від самого процесу творення і від передчуття ще одного true в моєму життєвому портфоліо

Ось таке воно – задоволення бути творцем.

п.с. А взагалі, я тільки хотіла поділитися з вами лінком, де один мудрий дядько пише про ідеї та рішучість, необхідну, щоб make їх true. Навіть не думала, що це вилиється в такий монолог!

п.п.с. Слухаючись поради номер 2 мого друга Infinity, додаю до посту малюнок з долею гумору. До теми творців

Історія така: є в Києві один студент, який дуже мріє мати спортбайк (як він сам пише в своєму профайлі: “езжу на метро,на моте два раза ездил,были мопеды у меня,но ето не сраниться с спортбайком-мечты….”), але мабуть, фінансів наразі недостатньо, тому Влад (так його звати) організував собі невеличкий бізнес – виготовляє світловідбиваючі наклейки на обода коліс мотоциклів – і до мотоциклів ближче, і який-не-який прибуток.

Наклейки ці – проста, як двері, але дуже корисна штука, особливо для тих, хто часто їздить вночі – видимість мотоцикла підвищується в рази. Влад пропонує наклейки в декількох кольорах і для різних розмірів коліс, базовий пакет на два колеса – 50 грн. А за 25 грн зверху, він ще й готовий їх вам поклеїти.

Одним словом, замовили ми собі наклейки, і були приємно здивовані вмістом посилки:

загальний вміст посилки

спочатку прочитали інструкцію.. (клацнути щоб збільшити)

потім зацінили бонусну наклейку

зроблена вручну! а ззаду напис - Наклейки на разную тематику!

ну і власне самі наклейки на обода, дбайливо загорнуті в файлик

..і хоча виглядає це все доволі розчулююче (чого варта тільки одна інструкція, написана від руки, ще й з виправленими коректором циферками) – але ЦЕ я називаю справжнім сервісом! Щасливі замовники (ми) відчувають на собі тепло і турботу – в подарунок наклейка, запасні наклейки для обода, на випадок якщо відразу не вийде акуратно приклеїти, торбинка, щоб не пошкодився товар..

Одним словом, побільше б нам таких бізнесменів, і буде в Україні нарешті лад!

п.с. Ми відразу подумали, що Владу можна запровадити ще “Пакет+” – відразу з “Ноготком” )

я вже не пригадую, на що було схоже моє життя до того, як я вийшла заміж.. як це було жити в батьків, разом зі своїми сестрами, замість чоловіка .. здається, що це було так давно..

Цілком випадково прочитала статтю на одному з мотиваційних сайтиків аля “стань щасливим за 10 днів”, де авторка ділиться з читачами п’ятьма помилками, які вона найчастіше робить в своєму подружньому житті, і як вона з тими поганими звичками бореться.

Подумала про себе, що більшість з перелічених помилок роблю і я. Не те щоб я погана дружина, але мені ще вчитися і вчитися…
Отож, стратегія наступна:

1. Базові навики домогосподарки

Взагалі кажучи, я завжди була доволі неорганізованою, не надто охайною і забудькуватою людиною (зважаючи на це, мені навіть іноді дивно, як я дожилася до того, щоб керувати на роботі людьми…), ну принаймні у всьому, що стосувалося справ домашніх.
Мама мене завжди (ніжно) називала бруднулею, Кузьою (мабуть, по аналогії з домовиком з радянського мультика), і не безпідставно   Так от, уявіть собі яких зусиль від мене вимагають обов’язки дружини, такі як прання, прибирання і приготування їжі.

Треба спробувати провести аналогію між моїми обов’язками на роботі і обов’язками вдома, щоб сприймати останні, як такі ж пріоритетні, та приділяти їм належну увагу.. (адже наявність чистих шкарпеток в домі – не менш важлива ніж, якийсь там вигаданий дедлайн!)

2. Забути про підрахунок “добрих справ”
Але бувають дні, коли приходиш з роботи страшенно замучений, настільки, що навіть дивитися в сторону кухні не хочеться… І починаєш думати: “Ну скільки можна? І чому робити сніданки і вечері завжди мушу я?”, “А ще я минулого тижня знову прала білизну..”, “А ще вазонки тільки я підливаю”, і т.п.

А такі аргументи в сімейних суперечках – страшенно неправильні, оскільки мій чоловік (з яким мені ну дуже пощастило!) робить набагато більше всього корисного: займається нашою машиною, ремонтом, організовує всі подорожі, здійснює покупки, вирішує всякі важливі справи,  якими я навіть не цікавлюся.. Так що треба забути про підрахунок  “хто більше зробив” і просто чемно виконувати свої обов’язки і тішитись, що список того, що я НЕ роблю значно довший.

3. Більше енергії в сім’ю!
Завдяки своїй достатньо стресовій і виснажливій роботі (особливо, коли на проекті починає “падати небо”), мені часто бракує енергії на сім’ю. Ну, тобто приходить така сопелька додому, яка нічого не хоче, тільки поїсти і спати – звісно, це не сприяє сімейним стосункам. Тому треба намагатися пам’ятати, ЩО в житті головне (а це однозначно – сім’я!), старатися організовувати справи робочі так, щоб залишався час і енергія для чоловіка. ..Між іншим щодо часу – давно мрію навчитися вставати раніше, щоб встигати трошки більше зробити вдома.. поки що безрезультатно :/

Більше того, мене часто переповнюють ідеї і задумки чим би то зайнятися (у вільний від роботи час), і не так часто вони корелюються з сім’єю. Варто було б поєднувати цікаве з корисним. Однa з моїх success-stories – місяць кулінарії, який я організувала в березні

4. Пам’ятати чому саме ця людина поруч
Бувають моменти, коли мене злить та чи інша риса характеру мого чоловіка. Ну, наприклад, що він не завжди підтримує мене в моїх (іноді дивних) починаннях і захопленнях. Чи, що він недолюблює декого з моїх хороших знайомих. Так от, в такі моменти варто не забувати, чому я в свій час вибрала саме його стати моєю половинкою. Бо це все ще той самий чоловік, в якого я закохалась. І він досі здійснює мої мрії. І досі приємно дивує мене.

Та й зрештою, змінити дорослу людину майже неможливо, тому доведеться змиритися зі всіма маленькими нюансами, заради велииииких переваг! Адже щасливе сімейне життя – складається з компромісів.

5. Контролювати свої емоції
Останній в списку, але далеко не останній по важливості момент. Вдома ми не дуже контролюємо свої емоції, і буває ляпаємо багато чого, не подумавши. Замість того, щоб змовчати, чи дозволити один одному побути наодинці, щоб вгамувати свій поганий настрій чи негативні емоції, які ми принесли додому.  Тому варто було б винайти такий собі таймер, який би не дозволяв відразу говорити все що приходить в голову, такі собі гальма, запобіжники сімейних сварок

Такі ось думки напередодні ювілею.
Сподіваюся з кожним днем я ставатиму все кращою дружиною. …Аж поки не отримаю сертифікат – Best Wife Ever!

Якраз півроку позаду, можна порахувати галочки:

Операція  “Жінка за кермом”
Bee-cards
Знайомтеся – Ба!
Двоколісна подорож
2008 у фото та відео
Harmonica
Проект 365
Certified Professional
Вертикальний Львів
Розмалюй свій дім сам!
Конференція рецептів успіху
“У здоровому тілі здоровий дух!”

Хоча я намагалася зробити цьогорічні 12 пунктів якомога реалістичнішими, галочок все-одно не густо: Проект-365, який наразі йде по плану, ну і з натяжкою поставила галочку Двоколісній подорожі (насправді там йшлося про вело-подорож, але мото-подорож також двоколісна, тому хай буде! )

Два пункти вже не актуальні. Сertified Professional (подумувала, що треба би пройти якусь професійну сертифікацію, щоб не відставати від мого сертифікованого чоловіка.. ) – іде спати, бо ПМські сертифікації якісь дуже мажорні, а нормальних тестерських сертифікацій впринципі не існує. Ну і Конференція рецептів успіху також кансельнулась, це стосувалося “Лабораторії Ідей”, з якою на жаль довелось попрощатись через об’єктивний брак часу “на все і вся”.

Залишилися мої давні наміри сісти за кермо (але після моїх горе-поїздок на велосипеді, навіть не знаю чи варто пускати мене на дорогу :Р ); мої відкритки-малювалки (сюди можна хіба зарахувати  скромні успіхи в рамках thing-a-day 2009); ідея дитячої книжки про Ба (написала рівно 1 сторінку); бажання навчитися грати на губній гармошці (після перших Х днів невдалих спроб трохи перегоріла…); задумка серії вертикальних фоток Львова на кшталт NY Vertical (то швидше нагадувалка для мого чоловіка – його ідея!); мрія розмалювати якусь зі стін вдома, на яку мене надихнула Maya Hayuk (..досі не визначилась що б я хотіла намалювати..).

Ну і все-ще відкриті робочі пункти щодо здорового способу життя (чесно кажу – жодного разу в цьому році НЕ робила зарядку, НЕ ходила в басейн, НЕ займалася ніякими видами спорту ..ну крім хіба їзди на велосипеді з фокусами . А ще я просто жахливо НЕкорисно харчуюсь, пропускаю обіди, їм багато солодкого, жирного і хімічного) і щодо друку фотографій 2008 (в нас вже навіть рамки і альбоми куплені для фоток, а вибрати і надрукувати – так руки і не дійшли. ..соромно зізнатись, але ми ще навіть своїх весільних фотографій дворічної давності не роздрукували о_О).

Отака от сумна ситуація.  Mission incomplete, так сказать

Якщо додати до цього списку інші мої тудушки, типу місяця астрономії, який повільно “зійшов на пси”, то можна чисто впасти в депресію ..Але з іншої сторони – за останні декілька місяці є деякі досягнення, які в цей список не входять, але якими все ж можна пишатися.

І хто зна, може до кінця року я ще посталю пару-трійку галочок?..

п.с. Знаю, декому мій список може здатися надто дитячим, дурненьким, неадекватним, необгрунтованим, надто різношерстним, нереальним, .. і т.п. (повірте, я довго вагалася перед тим, як його публікувати..) Але в тому то й суть Новорічних бажань – що в них нема обмежень, так же?

Просто хочеться, щоб життя було цікавим і, щоб було про що згадати в новорічну ніч 2010…

Тому – ВПЕРЕД за галочками! ))))

Жити в повному значенні цього слова: помічати що відбувається навколо, відчувати красу моменту і насолоджуватися ним.

Ми біжимо по своїх звичних маршрутах, перейняті справами “нагальними” і “невідкладними”, часом приказуючи самі собі “От завершу цю справу, і тоді вже відпочину/займусь сім’єю/займусь тим, що мені подобається”. Але “нагальна” справа закінчується, а за нею обов’язково з’являється наступна, і наступна, і наступна…

А навколо так багато всього, вартого нашої уваги вже і зараз..

От я і вирішила створити нову рубрику “Чи ви колись помічали..” – для речей, які ми зазвичай не помічаємо.

Ось як сьогоднішня: Чи ви колись помічали, як кумедно виглядають кульбабки після дощу? Трохи схоже на мокру кішку…