Click here to view the embedded video.

п.с. Щойно потягнула ногу, коли пробувала зробити сонечко між столами з компами

Отож, пропоную організувати сьогодні глобальний флеш-моб “Дзвінок другу”: здійснити всього три дзвінки дорогим вам людям, з якими ви давно не говорили, з якої то б не було причини. А може, рідним, яким ми чомусь дзвонимо так рідко. Чи подрузі дитинства. Старому однокласнику чи одногрупнику. Обирати вам, знайдіть найзапиленіший часом телефон з контакт групи “Друзі” або “Сім’я” і посміхніть когось своїм дзвінком!

А коли подзвоните – лишайте коментар, щоб ми бачити як розповсюджується добра нагадувалка.

…а що, всім нам час від часу потрібні правильні нагадувалки. Про те, що в житті важить найбільше. І про кого нізащо не можна забувати, якою б насиченою не була наша буденність.

п.с. Тепло чомусь так на душі, певно в три дзвінки не впишусь!

Цей другий рік видався дещо менш блогерським, ніж попередній. Останнім часом я буває пропадаю на декілька тижнів. Але головне – що знову з’являюсь, рано чи пізно, бо вже звикла до всіх вас і навіть починаю скучати під час довгих інтернет-перерв. Тому традиційно, хочу перш за все подякувати всім своїм постійним читачам, завдяки яким цей блог і живе!

За цей рік в мене з’явилось декілька нових постійних читачів, яким я дуже тішусь. Серед них і Zymova; і Верблена; і Надя з Чилі; і Наталя – моя нова співробітниця; і вже давніша співробітниця Сянька-ivok. Все так само зі мною Дяк з Сянькою, Алекс, Filin. Приємно приймати в себе вгостях Serjart-a, Akhe, давню знайому Annet, Юру зі Стрия. Декого з старих друзів натомість бачу рідше. Завжди цікаво як справи в verdakafo, і в Kat, і як сімейне життя у vedeney -я; і що там вийшло з наполеонськими планами Lionel… Ще багатьох не назвала, не гнівайтесь, вас так багато! Всіх і не згадаєш отак з ходу…

Одним словом, всім цим я хотіла сказати: мені приємно бачити вас всіх на своєму блозі, буду старатися писати час від часу про щось цікаве, варте обговорення і ваших коментарів

До речі про коментарі. ..і про подарунки! Я тут підбила статистику ювілейних (неспамерських) коментарів на Жовтих Окулярах, і приготувала малеееесенькі такі сюрпризи для ювілейних коментаторів:

1000-й коментар:
22/01/2010 – Zymova сказала: “клааааааааааааас!!!”

1100-й коментар:
12/03/2010 – Xanka сказала: “Файно там, стільки снігу , ну і ролик кльовий вийшов, навіть трохи заздрю вам, по-хорошому, звісно  ”

1200-й коментар:
07/04/2010 – Zymova сказала: “вітаю! шкода було б втратити стільки роботи та задоволення!”

1300-й коментар:
07/06/2010 – Filin сказав: “А завжди дивувався чому друзі, шо переїхали жити в Київ почали вести свої блоги російською. тепер не дивуюся)”

1400-й коментар:
30/07/2010 – Верблена сказала: “Та-а-ак, літо, воно таке… ”

і нарешті мега-ювілейний, зовсім недавній 1500-й коментар:
01/10/2010 – ivok сказала: “шось немає осіннього сонечка а тіки осіння бяка якась на жаль – бо скоро зовсім похолодає”

Для всіх вас в мене є окремі “дякую”, невеличкі знаки уваги, які я негайно передам/перешлю! (з львівськими розберемось на місці, а від Зимової і Верблени чекаю адресу, висилайте на мою скриньку ).

Ну і ще раз: дякую всім-всім моїм читачам! Бажаю собі, щоб за рік вас не поменшало

Рапортую про ще-одного оптиміста, з яким мені довелося зустрітися вчора!
Місце дії – наш ряснянький супермаркет “Сільпо”, пізній вечір, майже кінець зміни, стомлені продавці, стомлені покупці, що поспішають додому – повечеряти вже нарешті і переключитися в відпочинковий режим після важкого дня. І я теж, вирішила швиденько пробігтись магазином, щоб купити хоча б щось нам на сніданок.

Підходжу до сирного прилавку, заціняю чим би то поласувати, і вже відразу чую цей життєрадісний голос! За прилавком стоїть усміхнена жіночка, жваво розмовляє з покупцем – радить що краще обрати, жартує.

- “Ви б могли порізати плястерками?”
- “Ну звичайно ж поріжу для вас, не проблема!” (посміхається)
- “А трошки менший шматочок можна?”
- “Ой, ну що ж з вами робити, та вріжу вам менший. Тільки от би знайти потім когось, щоб решту купити – а то потім спробуй розібратись з тими шматочками по 100 грам…” (посміхається)

Тут вже в розмову втручаюсь я і кажу, що “Я не проти взяти залишок“. Жіночка посміхається ще ширше, радіє, що все так вдало склалось, енергійно береться нарізати плястерка. Відпускає покупця з побажаннями “Смачного! Гарного вечора!“.

- “Давайте я вам дам спробувати цього сиру, чи вам такий смакує!” – ріже плястерко для мене (знаєте – як на базарах дають куштувати, ніколи ще не бачила такого в супермаркеті) . Куштую, смачно, киваю.  Жіночка дорізає мій шматочок, і все з тою ж незмінною посмішкою віддає мені покупку.

- “Смачного вам! І всього найкращого! Заходьте до нас іще!“.

Іду до машини, а всередині аж переповнює все хорошими емоціями. Здавалося б, дурничка. Попався адекватний продавець в супермаркеті. Побажали всього найкращого.

..Але хіба більше треба для гарного настрою? До того ж – що може бути смачніше за сир, проданий справжньою СИРНОЮ ФЕЄЮ?    Звісно, що я зайду ще. І буду шукати очима ту жіночку. І посміхатися їй у відповідь. За те що вона не одній, мабуть, людині зробила приємнішим вечір.

Подумайте про це: може і ви можете сьогодні підняти комусь настрій  – простою ввічливістю і щирістю. Посміхайтеся, і вам посміхнуться у відповідь!

п.с. Як і з анонімним таксистом, чомусь відразу не зорієнтувалась і не запам’ятала імені тої феї. Спробую виправитись, і підглянути наступного разу, коли піду за покупками!

Так приємно виконався пункт №42 з мого мега-списку.

А ось пруф-відео (звиняйте що таке темне, я його в першу чергу заради звуків залила…)

п.с. До теми звуків природи: хто ще не бачив/не чув Славкової “Музики природи” з Закарпаття – вельми рекомендую. Три хвилини абсолютної насолоди!

Останній тиждень, дядьки з hosting.ua працювали цілодобово, щоб відновити сайтики своїх клієнтів після пожежі. І не безрезультатно! Ось, наприклад, мій контент “вижив” повністю! Причому все вийшло максимально прозоро і зручно – назви серверів, аккаунти – все залишилось без змін. Тільки й довелося редіректнути назад доменне ім’я, і все запрацювало!

Ну що тут скажеш, хостер з ситуації вийшов достойно, як на мене. Звісно, можна було не допустити самої пожежі (кажуть, що протипожежна система була свідомо вимкнута через велику кількість фальш-спрацьовувань!). Але, принаймні, вдалось відновити інформацію клієнтів.

А для нас всіх висновок один – не забувати “прикривати свій зад” самостійно (у вигляді бекапів, хоч час від часу)

Як там жартував Ozzo: “сисадмины делятся на тех, кто делает бэкапы, и тех, кто уже делает бэкапы”

п.с. Єдиний глюк, який стався по ходу справи – не відкривалась адмін-частина wordpress, видавало таку помилку:

Warning: Cannot modify header information – headers already sent by (output started at /home/note/public_html/wp-config.php:1) in /home/note/public_html/wp-includes/pluggable.php on line 865

Шлях вирішення знайшла швидко тут – перезаписала файлик wp-config.php з кодуванням UTF-8 without BOM – і все піднялось.

п.п.с. Ще випробувала частковий імпорт статей з WP в WP (щоб перенести попередні 2 записи, які були додані на chrishoneybee.wordpress.com). Зробила все “в лоб”: експортнула весь контент з старого сайту, відкрила XML файл в редакторі, і витерла звідти все, крім останніх <item> (так, що в мене був лише контейнер <channel> і 3 <item> всередині). Імпортнула на новому сайті – вуаля! Все спрацювало – і два пости, разом з коментарями і малюнками – перенесені на новий сайт.

гггг, можете мене привітати! сьогодні мій день почався з виграшу цілих 100 баксів!

Рівно рік тому я вислала парочку фоток на конкурс.

Відтоді все було глухо, навіть з сайту інформацію про конкурс забрали.. я вже навіть встигла трохи поображатись на них і начисто забути про те все діло.. І тут, не пройшов і рік часу, мені приходить цей лист! Спочатку я, на автоматі, закинула його в спам і ледь не витерла. Але потім вчиталась – і таки-так! наша Хриська виграла трошки грошенят!

А знаєте чому я це пишу? ..ну, звісно, похвалитися хочеться. Але головне – хочу заохотити всіх частіше підписуватись на всякі ініціативки, смішні конкурси, і всеможливі онлайн-акції, особливо ті, що вимагають вашої креативності (а не колекціонування кришечок, надислання смсок і тп). І сам процес участі приємний, і виграти цілком реально! Навіть з такими простацькими роботами, як в мене!
(до речі, роботи інших конкурсантів-призерів можна подивитися тут)

Я особисто дуже полюбляю всілякі конкурси, чого я тільки не вигравала вже таким чином… Свій лижний костюм, квитки в театр, двд-плеєр, І-pod, будматеріалів на 2000 грн, спальник, скрап-багатства… Неповний список того, про що я ще пам’ятаю. Треба використовувати можливості, які нам “підсовує” кожен новий день!

В англійській мові є класне слово to dare - осмілитись, наважитись, набратись нахабності та хоробрості і зробити щось. Спитати себе: Хто стане переможцем? і відповісти: А чому не Я?
І просто спробувати!

ВПЕРЕД-ВПЕРЕД-ВПЕРЕД!!

Aвтор малюнка Johanna Velasco

п.с.  Тепер маю цікаву задачку як же отримати грошенята.. з нашою специфічною банківською і юридичною системою, то не так просто як здається…