Пригадуєте, я наловчилась пірнати головою вперед? Вчилась на маленьких пірсиках, фактично з рівня води. Ніби виходило більш менш, кажуть люди. Тому я вирішила, що пора покоряти нові вершини – і пірнати з більшої висоти. Якраз камінчик в нас на пляжі був підходящий, чуть більше двох метрів висотою.

Збиралась з силами декілька днів – страшно! Вилазиш туди, дивишся на воду – а вона так далееееко. Ще солдатиком стрибнути – запросто. А от головою вперед – страаашно. Але не спробувати було б шкода. От я в останній день, першим ділом, перед тим як навіть мочитись, рішуче вийшла на камінь – і шубовсь! ПЛЯЦКОМ приземлилась, так що і живіт, і ноги відчули, яка водичка “м’ягенька” буває

Тепер маю рекордного розміру синяки синьо-зеленого кольору

Але блін. Як то кажуть, краще спробувати і потім жаліти, ніж не спробувати і жаліти, що не спробувала, так же? Так що я своїми синцями навіть пишаюсь. О. Є такі поразки, якими можна пишатись.

п.с. Фотки синців зацензурені, а от звідки стрибала покажу:

..а вчора спостерігала як двох американців мало не знудило після першого ковтка нашого традиційного кислого молока! ..та що там ковтка, вони при одному вигляді, запаху, і звуку наливання молока в шклянку – вже зеленіли

Хто б міг подумати…

Цікаво, які ще українські страви/напої викликають таку ж неадекватну реакцію в іноземців

Фрагмент меню з цікавою стравою. Якщо спитати гугль, то в перекладі з польської це “сиськи з овечим сиром“. Німецька і англійська версія пишуть щось про куряче філе, а росіянам пропонують скуштувати вим’я

Мені завжди подобалось знаходити всякі нісенітниці в багатомовних меню (типу “блюда из цеплятины”), пора б вже почати збирати ті знахідки

В будь-якому разі, цю страву ми так і не наважились спробувати… хоча наважились на інші не менш екзотичні, типу “фляків волових”

Отаке.

Дійові особи: чотири відчайдухи з матьорим попочним спорядженням

Розваги: незаконні напопочні спуски з тренувальної гірки СДЮШОР

Click here to view the embedded video.

п.с. А знаєте скільки коштує таке задоволення?! – 9 з копійками гривень з носа! Саме стільки ми виклали за наші підпопники в “Метро”.  Наразі найвдаліша за співвідношенням ціна/задоволення покупка року 2011

Ну, принаймні, на мене такий рецепт подіяв феєрично!

Розказую: субота, Мінськ. В мене поїзд додому о 15:50. Прокидаюся вранці в корпоративній квартирі, телефон сів, годинник забула вдома. Поволі чалапаю на кухню – кухонний годинник показує… 14:09! “ОМГ!” – думаю про себе я, -”мало поїзд не проспала!“. Поспішно збираю речі; нічого не їм; гарячково думаю, куди в таку пізню годину здати ключі від квартири?…

На вулиці пасмурно, небо затягнуте хмарами. Прибігаю до Каті з Єгором, які живуть неподалік. Дзвоню в двері, надіючись про себе, що  вони нікуди не дременули в цей чудовий суботній день. Пощастило! Чую голос в домофоні, мене впускають. З полегшенням, але все ще “в милі” піднімаюсь на ліфті. Друзі відчиняють і дивують мене своїм заспаним виглядом: всі такі в халатах домашніх, ніби щойно встали з ліжка…

Я розповідаю, що треба залишити ключі, що мені на поїзд пора і все таке. ..На що Катя здивовано відповідає: “Христя, так еще ж только пол девятого!”

…і тільки в цей момент я починаю розуміти, що годинник на кухонній плиті показував зовсім неправильний час, і зараз не пізній обід, а ранній ранок, і до поїзда мого – пів дня!

Ось так от – просто і легко можна розвести будь-кого з нас. Ну, чи якщо не будь-кого, то особливо “талановитих” кадрів, типу мене, точно!

п.с. Відразу на думку прийшов віршик про товариша роззяву, який вперто сідав в відчіплений від потяга вагон:

…
Вибіг він аж на перон, там стояв один вагон.

Пан роззява в нього вліз, сім валіз туди заніс,
Примостився під вікном, тай заснув солодким сном.
З ранку – гульк! “Егей!” – гукає – Що за станція питає,
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.

Ще поспав, аж сходить сонце, знов поглянув у віконце,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
“Що за місто це, Боляхів, Коломия чи Батяхів?”
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.

Ще собі поспав з годинку, знов поглянув на зупинку,
Бачить, знов стоїть вокзал, здивувався і сказав:
“Що за станція цікава, Київ, Зміїв чи Полтава?”
Чемний голос відповів: “То є славне місто Львів”.

Тут він крикнув: “Що за жарти? Жартувати так не варто.
Вчора я у Львові сів, а приїхав знову в Львів?..”

Click here to view the embedded video.

Ділимося враженнями в коментарях

Ілюстрація з www.joshuacole.com

Click here to view the embedded video.

+ АНОНС: Вечір короткометражних мультиків у Львові - прекрасне завершення п’ятничного дня!

19 березня о 19:00 в Палаці мистецтв відбудеться спеціальний кіновечір для всіх шанувальників анімаційних фільмів. Буде показано 20 оригінальних короткометражок, створених як в інноваційних так і в традиційних техніках, що показують все різноманіття художніх засобів і сміливу та вигадливу уяву режисерів. Автори 10 країн світу, від Бразилії до Данії, від Італії до Австралії, продемонструють на великому екрані вміння створювати нову реальність, де все можливо.
Більше тут

Click here to view the embedded video.

КУМЕДНО: Серія ілюстрацій “Це не я!!..”
Якось випадково надибала. Сама вже не пригадую як! (клацайте на малюнок)

КРЕАТИВНО: Колекція суперських типографічних написів
Хоч бери і роздруковуй на постери Мені сподобались ось ці:

Трохи нагадує Комсомольську Правду, але зате закликає до дії!

Гра слів і приховане значення віку, коли тобі 21…

Просто посміхає…
Повна колекція тут.

А що вас здивувало або посміхнуло цього тижня?
Ділимося п’ятничними лінками в коментарях!

Click here to view the embedded video.

Хто повторить – тому пиво!

Вирішила поділитись, раптом вас також посміхне

Група Pep-See, “Уступите парню лыжню”

*Спробуйте перший раз послухати без зображення. Відео на пісню вельми специфічне

Click here to view the embedded video.