Треба сказати, що хоч і завдання просте, мене так вразив цей титул “запрошеного дизайнера”, що я дуже довго не могла вигадати – що б такого зробити, щоб виправдати довіру  ..чого тільки не думала: квіти-трансформери, якісь рухомі конструкції, квіти стилізовані під якусь тему (чоловік пропонував робоквіти, наприклад ).
Але зрештою, вийшло ось таке творіння з банальними такими квіточками:

Нічого геніального, але посміхає, пра?

Квіточки зблизька (як завжди, манікюрні ножнички рулять ):

Ще раз дякую Яні за конкурс  - дав поштовх трохи покреативити
І бажаю натхнення вам всім!

Ось таке зробила для свого чоловічка, щоб йому виздоровлювалось троха легше.
..То наше фірмове словечко “блюблю”

Всередині – на кожному кольоровому шарі – сховано шматочок того, що я “блюблю”

А ще, з цією листівкою прийму участь в конкурсі від Яни і ЗробиСам(а)Завдання 10. Безшаблонне. Валентинки

п.с. таким чином продовжую поповнювати колекцію весільних шняжок!

Нагадувалка, яку можна повісити собі куди-небудь, щоб в потоці щоденних справ не забувати бути щасливою!

І ви не забувайте бути щасливими! Гарного всім понеділка!

Як завжди, “на коліні” за годину зроблені. Але людям ніби сподобались, в декого на столах робочих поселились

Мені найбільше зелений, з книжечкою подобається.
Осьо, можна самі вирізалки скачати, якщо комусь приглянулись

Файно, все-таки, коли вдається комбінувати роботу зі всякими різними штуками, які цікаво робити на дозвіллі і приємно, і корисно виходить.



p.s. Бачили скільки добра на моєму робочому столі? На останній фотці видно бджілку, яку мені Ксю зробила (Ксю, а що з твоїм блогом сталось? навіть лінк нікуди вставити…); гомера сімпсона, якого я в самого директора стибрила; сувеніри з відпусток колег: НЕїстівне яблучко, колісниця з Риму.., а ще всілякі нагороди, які я встигла на роботі нажити..

..до речі, то, здається, на окремий допис заслуговує. Фішки, якими ми себе на робочому місці оточуємо Репортаааажище можна замутити.. ..може колись..

От в мене під час чергової “обідньої перерви” пісенька народилась. Не претендує на мистецьку цінність, але годиться, щоб коротати дорогу, або розважати малечу

Перші рядки цієї пісні з’явились, певне, з рік тому, як зараз пам’ятаю, коли ми їхали кудись на мотоциклі з чоловіком. Мугикала собі під ніс в шоломі. ..хто ж знав, що свого закінчення пісенька дочекається аж зараз  :)

Ну, не судіть строго, пропонуйте покращення (рими в мене примітивні, всі таланти поета старша сестра отримала)!

Пісня мандрівників або транспортна епопея:

1.
Першого дня ми сіли на поїзд,
Сонце сідало під стукіт коліс.
Сонні містечка і села минали,
Поки аж в гори нас потяг привіз
Поки аж в гори нас потяг (чух-чух) привіз!

2.
Там ми всі взули зручні черевики,
Ранці великі на плечі вдягли,
І по стежині гірській потусили,
Щоб на вершині сонце знайти.
Щоб на вершині (топ-топ) сонце знайти

3.
Третього дня осідлали ровери,
Дружно педалі крутили у такт.
З вітром, хто швидше, з гірки ми мчали,
Добрий шмат шляху проїхали так.
Добрий шмат шляху (дзинь-дзинь) проїхали так!

4.
Далі нам річку пора покорити,
Веслами вправно гребем, що є сил.
Човник свій в сторону моря ведемо,
Щоб ще засвітла до цілі приплив.
Щоб ше засвітла до цілі (хлюп-хлюп) приплив!

5.
Море не просто так переплисти!
Та не біда – ..ми в літаку сидимо!
Швидше за хмари долаємо милі,
Ген за моря скоро прилетимо! 
Ген за моря скоро (вж-вж-вж) прилетимо!

6.
П’ятого дня будем верхи на конях,
На шостий день – чом не взяти слона?
Скутер? Каяки? Повітряна куля?
Тільки б мандрівка цікава була!
Тільки б мандрівка (іга-га, ту-ту, бр-бр, хлюп-хлюп, шшш)  цікава була!

Осьо, пробувала наспівати і записати, використовуючи підручні засоби:

Всім хто в дорозі – салют! Ми теж завтра вирушаємо назад на Батьківщину. Попереду два дні в авто..
Щасливої всім нам мандрівки!

№ 83 – бомбезні штори на кухню замовлені! Буду мати пруффото через два тижні, коли їх пошиють і доставлять Найбільше мене тішить, що вони будуть з кільцями (люверсами). А ще, що шити їх буду не я (з жахом згадую ті нескінченні метри підрізання і підгинання на машинці, яка не завжди слухається…)

№ 67 – прочитано 66 з 154 сторінок (а це 42%!) ілюстрованих правил дорожнього руху України. Дізналась дещо нового (наприклад, що практикуватися з бажанням №41 на дорозі – заборонено законом!!!), треба буде зробити  підбірку найнесподіваніших відкриттів, коли завершу прочитання. А ще, помітила, що розглядаючи ті всі картинки мене невідворотно тягне на сон, який обов’язково потім пов’язаний з дорожньою обстановкою, смугами руху і регулювальниками…

Але книжка кльова, ілюстрація “на кожен пчих”. Знайшла її в книгарні “Є”, якщо комусь потрібно.

Але, думаю, для засвоєння матеріалу варто додатково якимись тестами електронними потренуватись (шкода в нас офіційних пробних онлайн тестів нема, як в Австралії).

№89 – зробила свої перші саморобні сережки з полімерної глини. Вони ж стали несподіваним сюрпризом для співробітниці (бажання №56). Правда, вона мене ще більше здивувала, коли виявилось в неї навіть вушка не проколоті    Ото вам приклад не зовсім вдалого подарунку 

До того ж, №56 – зробила сюрприз подрузі, яка захопилась саморобними відкритками, з вишивкою прямо на картоні (раніше я такої техніки не бачила). Замовила їй заокруглювач кутів в Яни. Здається, хоч цей подарунок був чуть вдалішим

№31 – прочитала ще одну по-справжньому художню (всякі професійні, бізнесові, і просвітницькі книжки не рахуються!) книжку, називається “Буба“, польської письменниці Барбари Космовської. Назва в книгарні сподобалась Така собі легенька книженція для підлітків.

№77 – вкотре зарікаюсь не дивитись телевізор. А то включила, щоб новини послухати за вечерею, а не встигла оговтатись, як згаяла цілий п’ятничний вечір! Так що все, програма мінімум – життя без телевізора 3 місяці (тобто до кінця червня).

Отакі здобутки. Далі, сподіваюся, буде більше…

Хто ще не знає, що таке Thing-a-Day, я вже розповідала тут. Якщо коротко – то це простий спосіб зробити свій лютий місяць більш креативно-продуктивним, ніж будь-коли

Так що набирайтесь натхнення, і не прогавте реєстрацію – лише з 21 до 31 січня!
http://thing-a-day.com/

п.с. Я ще не вирішила, що буду робити цього року. В 2009 я малювала малювалки, в 2010 – вирізала вирізалки, щодо планів на 2011 – поки думаю…

Найгірша доля, що може спіткати будь-яку ідею – це “прокляття 90%”. Коли виношуєш її; обдумуєш; лелієш; берешся за реалізацію; трудишся над нею; практично, на одному диханні доводиш її до 90 відсоткової готовності …а тоді  щось стає на заваді, і задум так і залипає на позначці 90%… Здавалося б – ще чуууууток допрацювати, і вуаля!  Але “проклята” ідея лежить в тому стані “майже готовності” тижні, місяці, нескінченно довго, поки остаточно не припаде пилом і не забудеться автором… І завершити ту ідею – дуже важко, бо вже “перегоріло”, бо її час пройшов…   

Моя ідея, про яку йтиметься далі, пролежала “в відстійнику” майже рік. Перші ескізи були зроблені під час минулорічної літньої відпустки – просто так, для розваги (в той час мене страшенно тішив всеможливий paper craft – кумедні іграшки з паперу, по простому- паперолики).

(08.30.2009. З архіву проекту 365)

Потім, по приїзді до Львова, чисто для фану, за декілька годин накидані в фотошопі і протестовані в паперовому вигляді.

(09.03.2009. З архіву проекту 365)

А, зрештою, так і закинуті за відсутністю часу, натхення, чи ще чогось…

В підсумку: від ідеї до 90%-кової реалізації – біля 4 днів. Від 90% до сьогоднішнього допису – майже рік… (Та й то, публікую, практично через силу, бо до ідеальних 100%, в моєму розумінні ще дуже далеко. Але це якраз той випадок, коли перфекціонізм не допомагає, а шкодить, і треба керуватись принципом “Краще так, ніж ніяк”).

Тому не судіть строго, до вашої уваги визволені від “прокляття 90%” – ЧУВАЧКИ! Паперолики, які за задумом мали б посміхати своїх власників, або тих, кому вони подаровані з найтеплішими емоціями. Чувачків (Buddies) мало бути багато, кожен мав би нести свій месежд – “Будь собою”, “Ніколи не здавайся”, “Живи на повну”, “Експериментуй”… Врезультаті маємо тільки двох buddies (чувачка і чувачку), і лише один меседж

Страшенно недосконалі, знедолені, і практично зневірені у власній можливості побачити світ:

Вирізабельна версія (267 КВ):

Хай живуть, які б вони не були

А всім хто це читає, бажаю уважніше і поблажливіше ставитись до власних ідей. Впевнена, більшість з них – варті того, аби бути почутими, побаченими і оціненими!

п.с. Якщо хтось раптом надумає вирізати для себе моїх чувачків – відразу попереджаю  – ОХ І НАМУЧИТЕСЯ ви з тими дредо-зачісками… я сама ледь не годину вбила на ту затію… буде урок на майбутнє – робити паперолики лисими