Ось таке зробила для свого чоловічка, щоб йому виздоровлювалось троха легше.
..То наше фірмове словечко “блюблю”

Всередині – на кожному кольоровому шарі – сховано шматочок того, що я “блюблю”

А ще, з цією листівкою прийму участь в конкурсі від Яни і ЗробиСам(а)Завдання 10. Безшаблонне. Валентинки

Нагадувалка, яку можна повісити собі куди-небудь, щоб в потоці щоденних справ не забувати бути щасливою!

І ви не забувайте бути щасливими! Гарного всім понеділка!

Конструкція примітивна: груба нитка, а на ній картонні кружальця різного розміру і кольору. Робиш декілька ниток і вішаєш вертикально. Приблизно так:

Повісила, і відразу настрій такий святковий став! Легковажно-романтично-святковий Просто-таки радість на шнурочку ..такий же приблизно ефект в мене новорічні вогники-гірлянди викликають

..ще більше втішилась, коли помітила, що моя супер-”шторка”, до всієї своєї симпатичності, ще й трошки флуорисцентна! це вже потім я згадала, що на кольоровому папері так і писало: флуорисцентний. Ось приблизно так в напівтемряві виглядає, бачите як кружальця виділяються, майже світяться?

А ще! А ще ті ниточки так повільно крутяться собі туди-сюди, кулками повертаються. Якщо повісити, наприклад, на відчинені двері балкону, де подуває свіже повітря, то взагалі мало б дуже гарно “танцювати”…

Ну, казка – одним словом!

Коротше, додаєм в бойовий арсенал оптиміста ще один простий спосіб як зробити собі гарний настрій: чіпаєш щось таке файне поперед очі, і вже погані думки нізащо не чіпаються

Вперше захотілось щось подібне зробити сто років тому, коли тільки почала читати блог талановитої dancing mermaid, (пригадуєте я якось її фотографію з камінчиками використовувала?). Вона справжня майстриня симпатичних камінчиків на всі випадки життя   .. потім “підлила вогню” ColorMeKatie, яка вічно щось прикольне по вулицях залишає. Та й інші позитивні чуваки і тьотьки з мого рідера…

От і вийшов мій власний вуличний проект, з власноруч розмальованими камінчиками ..сподіваюсь, вони знайдуть своїх нових власників, і посміхнуть їх

Ну, зрештою, менше слів, дивіться про що йдеться:

Click here to view the embedded video.

п.с. Деякі з фотографій вийшли досить симпатичними, як на мене. Ось зробила пару заставок на робочий стіл, раптом комусь приглянуться Гарного вам настрою, людиськи!

1280х960 1280х1024	1280х960 1280х1024
1280х960 1280х1024	1280х960 1280х1024

З страшним запізненням, оголошую результати нашої дружньої затії з дитячими мріями. Відкритки з феєчками прилетять до Юлі – за сміливість першою розповісти про найпотаємніші бажання , а також до Kat - за найгрунтовнішу розповідь про її мрії. Присилайте мені на e-mail (khmryglod (at) gmail (dot) com) свої адреси, щоб феєчки знали куди летіти

..а для решти: DixonD, OlyaC, і Світланки будуть інші сюрпризи! нехай відкриток з Відня в мене тільки дві, але є ще купа приємних дрібничок, які можна вам подарувати! ..так що чекаю і на ваші адреси також!

тішусь…

..а сьогодні зранку я залогінилась, і наша аплікуха сказала мені таке:

..і я подумала: “А що, не така вже і безглузда ця фіча..”

Сподіваюсь, вам світ також посилає сьогодні тільки позитивні  повідомлення

Так от, купила я собі в Відні парочку саме-таких-правильних-настроєпіднімаючих листівок. Одна з яких, просто розтоплює мені серце чомусь. Ото подивлюсь на неї, і зразу мріяти охота. Уявляюся собі маленькою-маленькою, легенькою-легенькою і на-все-здатною-що-тільки-не-захочеться.

Ну хіба не казкова? Як тільки наведу лад на своєму робочому місці, відразу вчеплю десь, щоб перед очима висіла.

А крім тої улюбленої листівки, купила ще дві – теж дуже гарні і мрійливі (он зверху шматочок видно, цілі показувати не буду, щоб була інтрига ). І відтоді почала думати, кому їм подарувати. Негоже в одних руках затримувати так багато “хорошоликів”,  ними треба ділитись з іншими. І вирішила провести дружній конкурс серед своїх читачів

Хочу щоб ви розказали про якусь з ваших дитячих мрій. Якусь милу, або кумедну, або нездійсненну, а може вже здійснену? якою не шкода поділитись. Щоб всі інші прочитали і посміхнулись Можете писати прямо внизу, в коментарях. Або якщо розповідь довга, і є натхнення розповідати, то на своїх блогах. Байдуже. А потім, ми виберем з вас двох, і листівки полетять до вас

Для порядку – хай наші балачки тривають до 20 липня, а там визначимось кому заслати “хорошолики”
Чекаю на ваші коментарі!

п.с. Осьо знайшла – сайт з тими відкритками, моя десь серед інших феєчок…

Юля – власниця зеленої феєчки!

Але поки пишеться довга версія розповіді, не можу чекати, і відразу хочу поділитись  найпрекраснішим, що я побачила у Відні. Ось цим:

Церква Karlskirche, автор світлини pedro lastra

Місце, на яке ми натрапили, практично, випадково.  Церква, і невеличке озерце перед нею. А насправді не озерце, а дзеркало, в якому можна побачити казку

Навіть ця розкішна фотографія, яку я спеціально для вас шукала, не може передати всієї казковості тої сцени. Ніч, бездонне чорне небо ..і вгорі, і внизу. Сидиш собі на перетині двох світів – цього, і паралельного. Висять будинки, церква, тікають кудись вулиці внікуди. Такий нереальний ефект, що ледь стримуєш бажання пірнути в той  світ навиворіт, де, здається, все можливо. Відчуття польоту, і обертом голова, і різних думок тьма-тьмуща. Ну просто порвало мене там, одним словом Хотілося сидіти там і сидіти, дивитись і дивитись Вперше в мене такий ефект від чогось рукотворного, раніше тільки природа могла аж так захопити.

Одним словом, тільки заради цього одного видовища варто було побувати у Відні ..не кажучи про все інше, що ми встигли побачити.

п.с. Сподіваюсь, зорганізувати себе на оперативну розповідь.. (щоб мій Відень не спіткала доля Закопаного, Тунісу, і ще парочки гарних історій, що досі висять в чорновиках блогу)..

А після вчорашнього дня, матиму дуже приємні асоціації! І ще більше кльових знайомих сервівців. Вчора був TEDxSoftServeLviv, де я, ще й до всього, виступала яко спікер. Загітував мене виступати Славко Дяк, за що я йому дуже вдячна. Адже це стало для мене: а. гарним досвідом публічних виступів (я час від часу виступаю перед “своїми” на роботі, а от перед “чужими” ще трохи мандражно); б. цікавим проведенням гарного суботнього дня; в. реально надихаючим прикладом командної роботи, власне, тих кльових чуваків, про яких цей пост.

Декілька фактів:

• Організовували TEDxSoftServeLviv люди, в обов’язки яких це зовсім не входить. Команда ентузіастів на чолі з сонцесяйною Христею Косик (про неї окремо ще розкажу) загорілися ідеєю ТЕДу,  добровільно взялися впроваджувати її в життя. Звісно, компанія пішла на зустріч в плані фінансів, за що керівництву великий респект. Проте решта організаційних питань лягло на плечі добровольців.
• Організація свята (а інакше, ніж свято, я це назвати не можу!) була ідеальною. Дівчата і хлопці проявили таку увагу до деталей, що будь-хто може позаздрити. Починаючи від планування події, роботи з доповідачами та слухачами, і закінчуючи декораціями, їжею, і навіть гостинцями всім присутнім (а кожен отримав: футболку TEDx свого (!) розміру, іграшку-ідею і цукерку з Майстерні шоколаду, все це акуратно запаковане в коробочки з восковою печаткою Серву! ).
• Спікерів назбиралось аж 14 (це на 50 глядачів ..кожен четвертий в кімнаті виступав ), більшість з яких працюють на Серві, і мушу сказати, майже в кожного було чого повчитись. Хтось заряджав енергетикою, хтось жартував,  хтось ділився своїми особистими поразками і перемогами, хтось дивував оригінальною презентацією. Скажем так, для мене ці 6 (!) годин пройшли, практично, непомітно.

Порівнюючи, скажімо, з пілотним TEDxKyiv, на якому я була два роки тому, Cервівське свято виглядало на порядок краще організованим (хоч і масштаб тут був значно скромнішим в плані відвідувачів). Відразу видно, що люди-ініціатори не перший день працюють разом, і вміють видавати гарний командний результат.

Як і обіцяла, окремо про Христю Косик, головного координатора, натхненника, ведучу TEDxSoftServeLviv. Абсолютно неординарна особистість, яку я автоматом додаю і в клуб оптимістів, і в клуб моїх особистих кумирів   Яскравий приклад гарного лідера, і справжнього linchpin-а. Думаю, працювати з нею одне задоволення, як і просто спілкуватись.

Отаке. Так що знайте, є класні чуваки на Soft Serve!

Більше фото з події, а також відео записи доповідей мали б з’явитись найближчим часом. Поки маю тільки одну піратську фотку від Дяка:

Знаю, що переказувач книжок з мене такий собі (часто буває, що сама розумієш, а пояснити іншим не можеш. ..може бо читала англійською, а пояснювати українською доводиться..), але спробую передати основну ідею.

Отож, цього разу йдеться про так званих людей-linchpins (гугль перекладає це як “чека”, але в даному контексті, думаю, ближчим буде значення “ланка”, “скоба”, або щось схоже), що є незамінними в кожній організації. Люди, які своїм ставленням до роботи, своїм унікальним підходом до справи, своїм мистецтвом творити щось нове і краще ніж старе, фактично тримають на собі компанії, організації, команди. Напротивагу людям-cogs, які є просто гвинтиками великого механізму, що добровільно обрали стратегію: “виконувати інструкції“, “робити рівно стільки, скільки положено і не більше“, “сприймати роботу як механізм заробляння грошей, від дзвінка до дзвінка і без геройства“.

Автор вірить, що час конвеєрів, фабрик і відповідно “гвинтиків” вже проходить. І щоб почуватися добре в сучасному світі треба вибирати для себе позицію незамінного, по-своєму унікального, сильного гравця linchip-а. Далі більше: Годін перевизначає для себе поняття art (мистецтво), називаючи цим словом акт дару здійснений однією людиною, що здатний змінити іншу людину, яка отримала цей дар. І він вірить, що кожен з нас на своєму робочиму місці (незалежно від специфіки нашої роботи і нашої професії), чи поза ним, кожен – може творити таке мистецтво. Віддавати іншим людям більше, ніж вони очікують.  Вкладати в свою справу душу. Робити те, що видається правильним, навіть якщо ніхто цього не просив.

Як приклад, можемо згадати про продавців, які не жаліють привітних слів покупцям, хоча їм за це не доплачують. Або про рідкісних викладачів університету, в яких можна дуже багато навчитись, тільки завдяки тому, що вони роблять свою роботу правильно, ставляться до студентів правильно, навіть якщо це займає в рази більше часу і нервів. Та й в себе на роботі, впевнена, кожен розпізнає тих “зв’язкових”, ключових людей без яких не було б магії. Бо тільки вони вміють вибудовувати людські стосунки, вони ініціюють зміни, вони вкладають частинку себе в справу. І тому вони незамінні.

І хтось може подумати, що ця незамінність – в генах, чи в особливих талантах людини. Але книжка Linchpin переконує, що геніями не народжуються, ними стають. І це позиція кожного з нас: як поступати, до чого прагнути, як ставитись до життя. Добровільний вибір, який ми можемо зробити, переступаючи через внутрішні інстинкти, які радять “не висовуватись”, не ризикувати, не виходити з зони комфорту. Той голос можна подолати, і почати робити свої дари навколишнім, творити своє “мистецтво” в цьому світі, стати тим, кого називають незамінним.

Отака приблизно ідея. Хтось скаже “промивання мозку”, “демагогія”, але такі книжки мене справді надихають. Як і попередня робота Годіна Tribes, про яку я вже колись писала, Linchpin з розряду моїх “батарейок” для натхнення. Читаєш, і постійно здається, що автор звертається особисто до тебе. І пише саме про твій-ТВІЙ! потенціал. І саме тебе питає: Are you indispensable?

Коротше, кому з львівських цікаво, і не в напряг читати англійською – можу дати почитати.

п.с. А вас (так, ВАС! ) яка книжка надихає на подвиги? Ділимось мікстурами…