Хтось тут бачить звичайний майонез, а я бачу дівчину за конвеєром, за декілька годин до Нового року, яка загадує новорічне бажання – зустріти наступний Новий рік в обіймах коханого, за святковим столом (де не буже жодного салату з майонезом!), а не на заводі, фасуючи партію №365…

Click here to view the embedded video.

КУМЕДНО: Серія ілюстрацій “Це не я!!..”
Якось випадково надибала. Сама вже не пригадую як! (клацайте на малюнок)

КРЕАТИВНО: Колекція суперських типографічних написів
Хоч бери і роздруковуй на постери Мені сподобались ось ці:

Трохи нагадує Комсомольську Правду, але зате закликає до дії!

Гра слів і приховане значення віку, коли тобі 21…

Просто посміхає…
Повна колекція тут.

А що вас здивувало або посміхнуло цього тижня?
Ділимося п’ятничними лінками в коментарях!

Знаю цю жіночку особисто – дуже приємна і чесна людина. Наразі ми зібрали на роботі біля 7,000 грн, було б добре, якби більше людей могло долучитись.

Відкрили рахунок, щоб зробити це можливим. Ось реквізити:

Власник рахунку: Сидоренко Світлана Олександрівна (наш бухгалтер)
ІПН 2277010987
Номер рахунку: 26209000020714
Банк: ПАТ “ФОЛЬКСБАНК”, 79000, м.Львів, вул. Грабовського, 11
МФО Банку: 325213
Призначення платежу: Лікування від лейкемії Горбацьо Андрія Васильовича

! Важливо правильно вказати призначення платежу !

Знаю, що таких повідомлень в інтернеті багато, але це, здається, єдиний спосіб вирішення ситуації. Тому буду дуже вдячна всім, хто відгукнеться і не пожаліє свого часу та перерахує хоча б невелику суму.

Ельфи! Ви зараз дуже потрібні!

1. для  лікування   потрібно приймати уколи Біоферон 3 Млн. на протязі півроку. Вартість одного уколу 165 грн. Тобто потрібно 165*4 ін’єкції/день *180 днів=118800 грн.

2. так як у родини зараз  нема потрібної суми, лікар прийняла рішення колоти Андрія 1 раз на день. Це є підримуюча доза і при такій схемі про одужання не може бути й мови.

Так як крім нас,  на даний момент,  у Люби Горбацьо реально нема від кого отримати допомогу на придбання уколів,  давайте зберемо кошти для   повноцінного лікування на протязі півтора місяця ( по 4 ін’єкції на день) , а за цей час  родина Люби Горбацьо знайде ще людей, фонди, які зможуть профінансувати  дальнійше проведення лікування.

Дуже дякую всім за розуміння.“

Також в додатках копії медичних документів: тут, тут, тут і тут.

Варіант 1: Словацькі печери

На території Словаччини знаходиться як мінімум 12 печер, куди водять екскурсії для туристів. Вичерпну інформацію про них можна знайти на сайті Slovak Caves Administration.

Декілька з печер знаходяться зовсім близько до Низьких Татр, а Демановська печера Свободи та Демановська льодова печера – буквально на виїзді з Ясної. На жаль, екзотичні льодові печери чомусь закриті для відвідування в зимово-весняний період, тому ми натомість заціняли трохи менш екзотичну печеру Свободи.

Печера досить велика, з перепадами висот і різними кімнатками. Можливо, не вразить бувалих спелеологів, проте є гарним варіанту відпочинку для пересічних туристів, як ми

Вартість 1 квитка – 7 євро, плюс 10 євро за можливість фотографувати (чесно зізнаюсь, наведені тут знімки є піратськими  . Фотографії за 10 євро можна глянути тут )

Варіант 2: Словацькі пам’ятки архітектури

Згідно з туристичними матеріалами, в Словаччині знаходиться близько 150 замків і палаців. А ще безліч древніх костелів та монастирів, готичних будівель (туди б якраз вислати в розвідку Kat! ). Ми ж, відверто кажучи, тій темі не присвятили достатньо часу, і для відвідин обрали лише один замок, який помітили ще по дорозі з України - Спіський град. Такого красеня-гіганта важко не помітити, і гріх не відвідати!

Але й тут розчарування, як і льодові печери, замок чомусь замкнутий в зимовий час і починає приймати відвідувачів, здається, з травня місяця.

Так що нам довелось вдовольнитись оглядинами замку ззовні і спілкуванням зі сторожовими собаками, які, зрештою, виявились дуже милими і грайливими створіннями.  До речі, щойно згадала, що біля того замку була також печера для туристів, правда, називалась досить заглозливо: Зла Діра, чи якось так – на щастя, також закрита для відвідування.

Варіант 3: Термальні води і аквапарки

Декілька місць з термальними водами, що знаходяться порівняно недалеко від лижних курортів:

- Татраландія – термальний аквапарк недалеко від Ліптовського Мікулаша. Має декілька термальних басейнів з різною температурою, більшість з яких, до речі, знаходяться на вулиці, просто під відкритим небом. Відчуття досить цікаві, коли частині твого тільця тепло – тій що під водою, а частині – прохолодно. Є в Татраландії і декілька водних гірок, але не дуже потужних, так що на супер-екстрим не розраховуйте.

- Aqua City – водний комплекс в Попраді. Тут були проїздом. Наскільки ми зрозуміли, доволі елітне місце, з купою модних опцій типу різних саун, масажів і т.п. Також є термальні басейни.

-  Термальний парк Besenova – цей термальний парк бачили тільки на рекламах, але розміщений він недалеко від Низьких Татр. Єдине, що запам’ятала з описів туроператорів – що тут трохи коричнувата термальна вода, тому бажано не брати сюди свої парадові купальники/плавки

Варіант 4: Картінги

Чисто наше ноу-хау. Напіввипадково надибали рекламку картінгу в Ліптовському Мікулаші, де добряче покатались за цілком прийнятну ціну. Зараз вже не можу знайти адресу, може Алєкс поможе. Але ось надибала інформацію про навіть більший критий трек, який ми також помічали з дороги: Monaco Grand Prix.

Варіант 5: Шоппінг

Ні, я зовсім не є фанатом шоппінгу, але в даному випадку в цьому є зміст – можна досить вигідно придбати спортивне спорядження. Наприклад, ми купили чоловіку непогані лижі з кріпленнями за менш ніж 270 євро (дуже доречно, зважаючи на трагічну втрату попередніх стареньких, але таких улюблених лижів…). А ось ця мила баночка коштувала менше ніж 5 євро:

Взагалі, в питанні шоппінгу ми трохи промахнулись, поїхали аж в Попрад. А даремно, в тому ж Ліптовському Мікулаші є декілька спортивних магазинів, сконцентрованих в центрі міста – так що можна легко і швидко все обійти. Інша наша помилка була відправитись за покупками в неділю. Як виявилось, в неділю місто вимирає, і нічого не працює за вийнятком справді великих магазинів і торгових центрів.

Варіант 6: Добра вечеря

Хоча в нас було дворазове харчування в готелі, двічі ми вечеряли не “вдома”  і, повірте, ці два рази ми ще довго не забудем. Таких стейків і таких величезних порцій я не зустрічала більше ніде. Та й атмосфера там – те що треба, нашим рестораторам ще вчитись і вчитись!

Так що “будете на Колыме” – обов’язково внесіть в пункт програми вечерю в кафе-ресторані Route 66 або в Soda Club, обидва просто в центрі Ліптовського Мікулаша.

Додаток: Практична інфа

Деякі нотатки для подорожуючих:

- Загальний кілометраж подорожі вийшов біля 1,500 км – по 500 на дорогу туди і назад, і стільки ж – переміщення по Словаччині (тривалість відпустки 8 днів); ціна словацького бензину – десь 1.2 євро;

-  Всі автобани в Словаччині платні, хоча ви не побачите жодного знаку, який би це підтверджував. “Проїздні” марочки купуються на заправках. Ціни не знаємо, але знаємо що можна попасти в 30-90 євро, якщо не купити марочку і натрапити на інспектора

- Лижні абонементи діють як в Низьких так і в Високих Татрах. Важливо вибрати правильний абонемент, звичайні абонементи на декілька днів треба використовувати підряд, тобто абонемент на 5 днів – значить кататися 5 днів підряд. Ми ж взяли абонемент 5 з 7, що дозволило вибирати собі 5 днів катання в рамках тижня (ціна – близько 130 євро);

-  Прокат спорядження – один з наших бійців десь за 60 євро взяв комплект лижі+черевики+палки на тиждень. Але таку ціну можна знайти в скромних прокатних “будках”, а в центральних прокатах вийде вдвічі дорожче;

- Період відпустки – бажано не потрапляти в Словаччину в другій половині січня – початок лютого, в той час в польських дітей канікули, і багато поляків шурують кататись на лижі..

На цьому мене знову тягне на сон, тому буду завершувати.

p.s. в цьому дописі використала парочку фоток Алєкса (позначені підписом). Повний фотозвіт:

- дзеркалка №1 (Алєкс)
- дзеркалка №2 (Саша)
- дзеркалка №3 (Андрій) -туду..
- мильничка (Христя) -туду..

p.p.s. Спробувала зробити звіт максимально корисним, але, здається, вийшло як завжди.. Сподіваюся, що він хоча б розбудить в когось апетит до подорожі, а все решта – неважливо!

Вступне слово або Чому нас туди потягнуло

Почну здалека – з моєї лижної біографії, і як ми “докотилася” до катання в Словаччині, та чого від неї чекали.

Почалося все, як і в багатьох, з гірок славного Славського: Захара Беркута, Грабовця, Тростяну, Погару, потім Плай, Подобовець,  ще може гірка чи дві… Пригадую, як було цікаво щоразу відкривати для себе нові схили, потрохи виробляти лижний смак і визначатися яке катання подобається найбільше. Ті перші виїзди завжди супроводжувались відчуттям авантюри, пригод і новизни.

Потім ми відкрили для себе цивілізацію Буковеля, і магію Драгобрата. Їхати ближче вже не хотілось. Бо “диким” гіркам Славського і йому подібних важко було конкурувати з комфортом Буковеля, а красу високогірного Драгобрата і його сніжного покриття взагалі перевершити ніхто не міг. Два роки тому поїхали кататися в Румунський Braşov, і  тоді вже було з чим порівнювати українські гірськолижні схили. Трошки уявили що таке вищі гори для катання.

А минулого року майже весь сезон відкаталися на Буковелі. І ніби все добре, але кудись пропав смак пригод, ті самі траси потрохи почали приїдатися. Завзяті лижники занудьгували Мабуть, відтоді, ми і почали планувати новий лижний виїзд кудись закордон. Хотілося підкорити парочку нових гірок, серце лижника прагнуло свіжих вражень від катання. Думали про Австрію, але зрештою вибрали доступнішу (і простіше з візами, і дешевше) Словаччину.

Гірськолижний відпочинок в словацьких Татрах

В Словаччині є відразу дві системи гір, придатні для катання – Низькі Татри, з основним курортом під назвою Jasna, і Високі Татри з основним курортом Tatranska Lomnica, причому відстань між Низькими і Високими Татрами невелика – порядку 100 км, так що, маючи власний транспорт, за одну відпустку можна спробувати і те, і інше. Більш потужними, в плані кількості і складності трас, є Низькі Татри, тому саме Jasna стала нашою базовою точкою.

Забігаючи наперед, можу сказати, що гори нас не розчарували. І хоча погода нам не дуже сприяла, і сонечко виглядало лише зрідка, зате сніг і схили були просто відмінні!

Почалось наше знайомство з Низькими Татрами з північних схилів [карта].  Першим ділом, ми вирішили піднятися якомога вище, якщо вдастьcя то до самої вершини  – Chopok, 2024 м. Aле вже на висоті більше 1500 метрів зрозуміли, чому це вдається далеко не всім, і чому в той день зовсім не було бажаючих підніматися навіть до станції Lukova. Високі гори – то річ сувора, особливо якщо здіймається сильний вітер, що змітає зі схилів сніг великою холодною хмарою. Їдеш закутаний по самі вуха на кріселку і думаєш про себе “і який біс мене сюди потягнув”, і ще “як же все-таки добре, що в мене є маска”

До речі, за весь час поїздки вершини нам підкорити так і не вдалось ..так що є зайвий привід повернутись туди ще раз!

Хоча назва курорту Jasna дуже б пасувала до ясної погоди, більшість днів вершини гір ховалися в хмарах, тому доводилось кататися нижче. Але то не біда, бо лижних трас там достатньо, причому на різний смак. Від цивілізованих підготованих схилів “аля Буковель” і до free ride зон, та диких спусків поміж ялинками. Є і ділянки з трамплінами для любителів пострибати та потрюкачити.

Шкода тільки, що вечірнє катання не дуже продумане. Підсвічуються лише дві траси, які не з’єднані між собою, а отже доводиться вибирати лише одну. Причому на вечір потрібно купувати окремий абонемент. А лижний день в Татрах доволі короткий – верхні витяги зупиняються о 16:00, а нижні не пізніше, ніж 16:30.

Південна сторона Низьких Татр (Chopok Juh) також освоєна лижниками [карта]. Теоретично, туди можна потрапити з північної сторони, виїхавши найвищим бугелем на Chopok і спустившись на лижах з іншої сторони хребта. Але оскільки пункт “виїхати на Chopok” виявився для нас нездійсненним, то довелося об’їжджати хребет на автомобілі Причому довжина об’їздної дороги – біля 70 км, чомусь словаки досі не викопали якого-небудь тунелю, щоб оптимізувати то діло

Розповісти про південні схили багато не зможу, бо зустріли вони нас ще суворіше, ніж північні – білим, як молоко туманом з видимістю не більше декількох метрів.

Ми спустилися лише декілька разів, останній з яких завершився доволі небезпечним інцидентом і втратою одної пари лиж  (завдяки чому і з’явилось вчорашнє відео). Деталей розповідати не буду, тільки дам одну пораду: НІКОЛИ не їздіть в густому тумані по невідомих вам схилах. Справді не варто.

І ще ми на власній шкірі переконалися, яким корисним приладом є рація, навіть якщо йдеться про невеличку компанію з 4 чоловік, як наша. Гори, навіть освоєні, залишаються горами зі всіма своїми небезпеками і несподіванками, тому треба бути готовим до всього.

Cправжньою окрасою нашої відпустки стали відвідини Високих Татр [карта]. Піднявшись на Lomnicke sedlo (2190 м), ми опинилися над хмарами, всі неприємності залишились внизу, а перед очима постали прекрасні гірські краєвиди. Навіть кататися не дуже хотілося, тільки б дивитись, дивитись і дивитись ..ну і фотографувати потрошки

Насправді, можна було б вибратися навіть вище, на сам Lomnicky stit (2634 м), без лижів, у великій туристичній кабінці, але до нашого великого розчарування квитки на неї розкупили ще до нас.

Зате яке задоволення кататися такими схилами… Сонечко починає сідати, міняються тіні на скелястих горах, і вітру зовсім немає. Відчуваєш якусь гармонію з природою і тиху радість.

А ще мені дуже сподобалась free-ride дорога вниз, коли прийшла пора спускатися до нижньої станції. По ялинках, траверсах і стежках. Ось він смак авантюри, дух першовідкривача, якого так бракувало вдома! 

Одним словом, хоча Високі Татри не можуть похвалитися великою кількістю трас, а нижні його спуски взагалі простенькі, поїхати туди обов’язково треба – подивитися є на що.

Все, втомилася писати. В другій частині розповім, чим ще, крім катання, можна займатись зимою в Словаччині, та спробую коротко викласти практичну інформацію для подорожуючих. Чао!

Click here to view the embedded video.

Хто повторить – тому пиво!

..дело в их количестве!

В нас тут на роботі проводять конкурс – на найкращу фотку “в шляпке”. Як максималіст і справжній любитель головних  уборів, я замутила цілий колаж – ну хіба можливо вибрати тільки одну з них?! Думаю, мене точно дискваліфікують!

Але я от про що подумала – шапка – то непоганий спосіб задати собі настрій. Ну, подумайте, вдіваєш велошолом і ти – велосипедист. Нап’ялив шапку мага – і ти вже чарівник. Одягнув крислатого капелюха (про якого я наразі тільки мрію..) – і вже відпочивати охота. В мене колись була спеціальна бандана виключно для походів. І мої лижні шапки – тільки для лижів. А ще на роботі в мене є Thinking hat – кепочка для думання

Тому  я й кажу – шапка – то не просто шапка! Шапка – це образ, ..який так легко поміняти. І весь прикол в тому, що можна мати їх скільки-завгодно! Пропоную почати новий тренд – повитягувати з шухляд і шаф улюблені шапки/ кепочки/ кашкети/ бандани/ пов’язки/ капелюхи, натягнути їх по самі вуха,  і настроїтись на улюблену хвилу гарного настрою!

А фотки – в улюблених головних уборах – прошу скидати в коментарях! Щоб жодної тобі непокритої голови не лишилось!!!

№23  Нова лижна шапка

Нарешті дов’язала свою мего-шапку. Дехто вже встиг підглянути, тут можна розгледіти трошки детальніше:

Шапочка вийшла теплою і зручною. Підкладка – з флісу. В’язка – тривіальна, комбінація звичайних лицевих і виворітних петель. В’язала, як завжди “на авось”, але в інеті є багато інструкцій. Мене надихнула ось ця - котяча шапка з вухами. Але я дуже хотіла такі косички, тому вийшло зовсім не схоже

Вже кортить випробувати шапку на горі!

№30 Сходили в театр

Та ще й не самі, а з Славком і Сянькою, і ще з Катею та її чоловіком.
Вистава “Сад нетанучих скульптур” в театрі ім. Леся Курбаса.

Чоловік, здається, ледь досидів  , а мені сподобалось! Актори – молодці, дуже-дуже гарно співають, в деякі моменти аж мурашки по шкірі бігали від того багатоголосся. Ну, і традиційно-оригінальний підхід курбасівців до оформлення сцени, до використання інвентаря і абсолютного “ефекту присутності” для глядачів… Та що тут розповідати – це треба побачити! (Тим більше, що ціни на квитки зовсім демократичні – 45 грн. з носа).

№47 Влаштувала міні-квест

Щоб отримати свій подарунок на день Валентина, моєму чоловікові довелося трошки пошукати його, використовуючи підказки, розкидані по всій квартирі!

Придумала і організувала все майже експромтом, швиденько замутила з десяток стіків з побажаннями на день закоханих, де одне зі слів натякало на місце знаходження наступної підказки. Наприклад, оця підказка привела до теплої батареї

Одним словом, насміялася я досхочу! Але пункт 47 на цьому закривати не збираюсь, маю ще декілька квестових-планів

Ось-такі справи. А я беру перерву на півтора тижні – ми їдемо кататися на лижах в Словаччину!

Пропоную визначитись і Вам!

French Roast (8:18)
Fabrice O. Joubert

Granny O’Grimm’s Sleeping Beauty (6:01)
Nicky Phelan and Darragh O’Connell

The Lady and the Reaper (La Dama y la Muerte) (8:20)
Javier Recio Gracia

Logorama (16:09)
Nicolas Schmerkin

A Matter of Loaf and Death (29:00)
Nick Park

p.s. До речі, про короткометражки! Скоро в “Коперніку” намічаються вечори французького кіно, не зовсім короткометражного, але все ж. Не пропустіть!

Насолоджуйтесь, і не здавайтесь – ви все вмієте і можете!!

Автор фото – thedancingmermaid