Рапортую про ще-одного оптиміста, з яким мені довелося зустрітися вчора!
Місце дії – наш ряснянький супермаркет “Сільпо”, пізній вечір, майже кінець зміни, стомлені продавці, стомлені покупці, що поспішають додому – повечеряти вже нарешті і переключитися в відпочинковий режим після важкого дня. І я теж, вирішила швиденько пробігтись магазином, щоб купити хоча б щось нам на сніданок.

Підходжу до сирного прилавку, заціняю чим би то поласувати, і вже відразу чую цей життєрадісний голос! За прилавком стоїть усміхнена жіночка, жваво розмовляє з покупцем – радить що краще обрати, жартує.

- “Ви б могли порізати плястерками?”
- “Ну звичайно ж поріжу для вас, не проблема!” (посміхається)
- “А трошки менший шматочок можна?”
- “Ой, ну що ж з вами робити, та вріжу вам менший. Тільки от би знайти потім когось, щоб решту купити – а то потім спробуй розібратись з тими шматочками по 100 грам…” (посміхається)

Тут вже в розмову втручаюсь я і кажу, що “Я не проти взяти залишок“. Жіночка посміхається ще ширше, радіє, що все так вдало склалось, енергійно береться нарізати плястерка. Відпускає покупця з побажаннями “Смачного! Гарного вечора!“.

- “Давайте я вам дам спробувати цього сиру, чи вам такий смакує!” – ріже плястерко для мене (знаєте – як на базарах дають куштувати, ніколи ще не бачила такого в супермаркеті) . Куштую, смачно, киваю.  Жіночка дорізає мій шматочок, і все з тою ж незмінною посмішкою віддає мені покупку.

- “Смачного вам! І всього найкращого! Заходьте до нас іще!“.

Іду до машини, а всередині аж переповнює все хорошими емоціями. Здавалося б, дурничка. Попався адекватний продавець в супермаркеті. Побажали всього найкращого.

..Але хіба більше треба для гарного настрою? До того ж – що може бути смачніше за сир, проданий справжньою СИРНОЮ ФЕЄЮ?    Звісно, що я зайду ще. І буду шукати очима ту жіночку. І посміхатися їй у відповідь. За те що вона не одній, мабуть, людині зробила приємнішим вечір.

Подумайте про це: може і ви можете сьогодні підняти комусь настрій  – простою ввічливістю і щирістю. Посміхайтеся, і вам посміхнуться у відповідь!

п.с. Як і з анонімним таксистом, чомусь відразу не зорієнтувалась і не запам’ятала імені тої феї. Спробую виправитись, і підглянути наступного разу, коли піду за покупками!

Давненько я не знайомила вас з новими людьми в рубриці «Клуб оптимістів»! 

Зовсім недавно життя звело мене з однією мега цікавою людиною, яка однозначно заслуговує гордого звання оптиміста і згадки в нашому віртуальному «клубі». Це Катя – моя колега з Мінська, з якою ми вже місяць працюємо на одному проекті, і заодно живемо в одній квартирі в Києві.

Катя постійно дивує мене (приємно дивує!) своєю різноплановістю; несподіваними фактами з власної біографії; тонким почуттям гумору; якимось особливим, по-своєму філософським ставленням до життя. А ще – вмінням «смакувати» прості речі простого буднього дня і знаходити беззаперечні причини, через які можна почуватися щасливою вже і зараз. Спочатку я планувала влаштувати Катюшці «сурйозне інтерв’ю», за всіма законами жанру, але зрештою вирішила, що красномовні факти з її біографії самі по собі розкажуть дуже багато про нашу героїню.

Катя – людина історія. Вона любить розповідати історії, слухати історії, творити історії.

Катя досить начитана людина з талантом натрапити в книжці на щось цікавеньке. Вона може розповісти справжні сюжети казок братів Грім (а не вилизані, адаптовані версії казок для дітей). Вона знає які збочені оповідання часом писав Олександр Олександрович Пушкін. І яке насичене дитинство було в Чехова. Перед сном Катя слухає оповідання в стилі фентезі, і потім має що розповідати мені в метро, по дорозі на роботу

В Каті багато друзів і знайомих. Друзі, про яких вона вміє дуже цікаво розповідати. Вміє підмічати цікаві риси характеру, чи зовнішності різних людей. Мені здається, що Катя любить і вміє цінувати людей.

Катюшка – кривляка. Вона вміє розсмішити одним своїм  виглядом. Або ходою. Або інтонацією. Або смішним фірмовим словечком. Коротше, вміє вона розсмішити – і це притягує. А ще Катя вміє постібатися з самої себе. І це теж притягує.

Колись Катюшка носила яскраво-зелене волосся. Або, наприклад, перуку в стилі Монро. Відтоді вона навчилась не звертати увагу на скептичні  погляди людей . І взагалі, абстрагуватися від того, що думають чужі. Яка кому різниця, що вони думають? На комплекси і  забобони немає часу, коли треба жити на повну.

Катя любить святкувати. Купити пляшечку (а краще дві!) доброго сухого вина, приготувати чогось смачненького, запалити свічки за вечерею, і  не приховувати своїх позитивних емоцій від одного вигляду всієї цієї краси. «Ой хорошо-то как..Ээээх..» – приказує про себе вона.

Катюшка багато чого спробувала в житті. Вона подорожувала автостопом. Вона зависала на андеграунд вечірках. Вона приймала участь і перемагала в фото-квестах. Вона їздила зі своїм пуделем на конкурси собачої краси.  Вона сертифікований дайвер. Вона якось влаштувала міні-флешмоб, щоб виграти кольорового ровера. Та що там – вона навіть якось варила картоплю в «Спрайті»!   І при тому всьому, Катя багато чого досягнула, і не згубилась в нескінченній кількості можливостей, які пропонує життя (те, від чого багато людей гублять голову…).

Катя вірить в життєвий баланс у всьому. Вона каже, що якщо сталось щось погане – значить це плата за щось хороше – в минулому чи майбутньому. Вона каже, що не треба жаліти про вчинки, які ви встигли, чи навпаки не встигли зробити. В світі є баланс. Все не просто так. І це вселяє оптимізм, в будь-якій ситуації.

Катя – дуже проста, і водночас дуже багатогранна людина. На перший погляд тиха, а всередині бомбезна. Вона надихає. Вона викликає симпатію. І я вже потрохи звикаю до присутності цього невгамовного «гуся» в моєму житті («гусь» – кодове слово. Може означати все що завгодно. Я досі не здогадуюсь що саме.. ).

А! І ще в Каті – такий же позитивний і комунікабельний чоловік Єгор. Коли їх двоє, то важко опиратись цьому напору «гусів»! 

Наостанок я спитала в Катюшки чого б такого позитивного вона передала моїм читачам. Вона зробила такий безмежно щасливий вираз обличчя, «довольный как слон», і сказала, що не знає що там поробляють читачі, а вона вже в передчутті п’ятниці, і всього що з цим пов’язано…

Так що гарної всім цього тижня п’ятниці! І не забувайте час від часу дивитися довкола – поруч насправді так багато цікавих людей, в яких є чому повчитись!

Всі фото – Єгора, Катіного чоловіка. Дивитись портфоліо тут.

Пропоную переглянути невеличке документальне відео про неї, та її творчі експерименти. Я особисто подивилась його вже раз п’ять, стільки в ньому позитиву, креативності та натхнення!

Ну, правда, перша думка, яка з’являється після перегляду -
А що б такого і собі вчудити?

Я трохи засиділася вгостях в батьків і довелося викликати таксі, щоб добратися додому. Таксішка виявилася розкішним новеньким чорним ауді, а таксист – просто надпозитивним дядьком. З перших же хвилин він  (наперед) вибачився за можливі незручності, мовляв, “я працюю таксистом тільки п’яту ніч“!!! І правда, як тільки ми виїхали з двору, таксиста-новачка відразу ж понесло не в той бік Довелося всю дорогу йому казати куди їхати, де повертати і все таке.

Дядько, видать, балакучий – через 5 хвилин я вже була в курсі останніх подій в його житті За фахом він бухгалтер, останні Х років веде справи декількох невеликих компаній. Ніби має трохи досвіду, навіть “випустив декількох учнів”, що також стали нормальними бухгалтерами. Але от біда – в час кризи компанії, які обслуговує наш герой, почуваються не дуже добре, так що і в нього, як бухгалтера, справи пішли гірше. І тоді дядько надумав піти додатково працювати таксистом!

Уявляєте? Вдень – бухгалтерія, вночі – таксі!

Отож, вчора був його п’ятий день на роботі. Він почувався не дуже впевнено в новій ролі. Наприклад, ледь не забув відзвітуватися по рації, що везе пасажира. Зате поки ми їхали з Варшавської в Рясне йому встиг подзвонити колєга, поцікавитися як справи, а він встиг похвалитися, що везе симпатичного пасажира. “То мій товариш, він готував мене до нової роботи! Всякі-там терміни пояснював… Я от “на підхваті” працюю, а не “з плінтуса”, розумієте?..” (сміється). Смішний такий

“Я взагалі – страшний оптиміст. Наразі я на нулі – за останні 5 ночей дуже втомився, але ні копійки не заробив. Але хто знає, треба хоч з місяць поїздити, там буде видно. В будь-якому разі, є позитив – хоч Львів вивчу. От тепер вже знаю де Варшавська!  …і пасажири мені адекватні, нормальні люди попадаються – може через те, що я на Введення почав працювати! Як кажуть, як почнеш так і поведеться… Жінка моя трохи сумує через ту затію (я їй навіть не зізнався, коли першу ніч на зміну поїхав), але я дуже оптимістично настроєний…”

Розповідав і постійно сміявся. А я дивилася на того дядька і думала – як же це все сміливо з його боку! Взяти і спробувати себе в чомусь зовсім новому, такому некомфортному і непростому… Отак просто дати собі “місяць на спробу”. І невідомо, наскільки його вистачить, і чи залишиться він таксистом, але вже сам факт того, що він спробував – дуже важливий! ..мені часто “кишка тонка” поміняти в житті щось значно тривіальніше. Наприклад, я дуже довго наважувалась сісти за кермо після старих невдач..

І ще мене вразило оце супер-позитивне ставлення до життя! Я думала жовті окуляри – це в мене, та де там!! Мої окуляри бліднуть порівняно з тим незвичним таксистом!

Бажаю і собі, і всім нам не боятися експериментувати, давати собі право на спробу і на помилки. Адже, в будь-якому разі, це новий досвід, який зробить нас мудрішими!

p.s. Шкода, що я так і не поцікавилась як того дядька звати, і номера його не записала. Я б не проти завжди  їздити з таким задоволенням і зарядом натхнення!

Дозволю собі адаптувати цю думку до теми оптимізму і сказати: “Якщо хочеш в своєму житті більше позитиву, тримайся ближче до позитивних людей“. І саме цим (спілкуванням поближче з позитивними людьми) я збираюся зайнятись у своїй новій рубриці під назвою “Клуб Оптимістів“. Бо ніщо не надихає більше, ніж життєрадісні і вигадливі люди! Сподіваюся не тільки мене, але й моїх читачів

Розкажи про  себе “в двох словах”: чим ти живеш, чим захоплюєшся, про що мрієш?..
«В двох словах», я вважаю себе позитивною людиною. Не можу бути без людей, бо мені треба відчувати себе комусь потрібною. Страшенно люблю робити щось власноруч. Колись я мріяла стати художником, але технічна частина мене переважила. Зараз я розробник програмного забезпечення і дуже люблю свою роботу, правда мені ще дуже багато чому треба навчитись. Мрію подорожувати, зараз страшенно хочеться побачити людей всього світу і їхню культуру.  Взагалі багато про що я мрію, але у мене нема такої аж дуже глобальної  мрії, а якщо є, то це мрія мати сім’ю і зробити її щасливою

Що тебе найбільше надихає у цьому світі? Від чого ти безвідмовно посміхаєшся?
Я люблю просто посміхатись, але найбільше мене надихають люди, що мене оточують. Люблю дивитись на них, посміхатись їм, слухати їх, розповідати і радуватись з ними.

Чи є в тебе свої хитрощі, які допомагають боротися навіть з найгіршим настроєм?
Тут важко сказати, я стараюсь просто вірити в те, що не існує такого поняття як найгірший настрій. Якщо щось не так, то значить воно скоро пройде або вирішиться. Але не варто стояти на місці, якщо це залежить від мене, то треба діяти.

Може в тебе якісь свої маленькі добрі традиції, чи ритуали, чи просто звички, які роблять життя кращим?
Я стараюсь допомагати іншим, а ще робити речі за допомогою яких люди посміхаються. На рахунок допомоги, то не проходжу повз коли у когось щось впало, обов’язково допоможу підняти. Якщо бабці треба допомогти нести важкі сумки, коли знайшла чужу загублену річ, то стараюсь знайти власника. Мені шкода бомжів, тому одного разу, коли я сіла на дієту, я занесла їм півбанки оливок і канапки

Мені страшенно подобається коли люди мені посміхаються і дякують. Сама проста увага та повага для людей дуже важлива. Коли зі мною починають говорити дивні люди в маршрутці або в супермаркеті, то я відповідаю. Мені це страшенно підіймає настрій.
Одного разу, коли я йшла в університет, вся така задумана, якийсь хлопчина сказав мені «Ти щось загубила.», тоді я поглянула на землю, але там нічого не було, далі здивовано глянула на нього, а він тоді сказав «Свою посмішку.» Це підняло мені настрій на цілий день і я зрозуміла, що класно так підіймати настрій іншим, викликати в них посмішку. А от власноручно я, наприклад люблю робити іграшки, зараз в’язані, вони всім подобаються, я б всім понадаровувала їх, щоб вони сміялись, але на це йде багато часу і зусиль… (прим. chrishoneybee: На деякі іграшки можна подивитися на Оксанчиній пікасі)

Уяви, що тобі доручили організувати глобальну (планетарного масштабу) новорічну вечірку (і виділили купищу грошей на організацію). Як би виглядала твоя вечірка?
Актуальне питання, оскільки Новий рік на носі. Але я ніколи про таке не думала. Мені насправді дуже подобаються костюмовані вечірки, але це вже трохи банально. Якщо ж так, тоді варто зробити щось абсолютно протилежне, тобто зробити вечірку у гавайському стилі. Або ж, все таки, на якусь тему, як своєрідний квест (мафія чи 12 стільців або ж щось фантастичне). Якщо ж дуже постаратись, то можна витягнути всіх у Карпати, там сніг, новорічний настрій, сніжки, лижі, борди, ялинки Якщо є гроші, то можна вже й думати. Також можна опитати людей і дізнатись чого вони хочуть.

А якщо вечірка  повинна бути світовою, то думаю, варто знайти місцину для дуже великого вмісту людей, на думку спадає тільки Сахара. А якщо грошей багато, то влаштувала б там багато сцен (круглих), де б виступали зірки зі всього світу, навколо б були великі простори для танців, були б хаотично розставлені декоративні ялинки від кожної країни світу. Також там би була наметова зона і зона для харчування. І всюди б були охолоджувачі повітря, щоб не було дискомфорту.

Якби ти могла надіслати одне повідомлення в кожну домівку на нашій планеті, що б ти написала?
Завжди посміхайтесь і будьте добрими, щоб світ став добрішим!