Сьогодні останній день навчального року в львівській Школа вільних та небайдужих. Наша Настка завершує перший клас, Ксеня – четвертий. Завезли їх з чоловіком вранці до школи і говорили по дорозі додому про те, яке щасливе і наповнене в наших дітей шкільне дитинство.
Я рідко беруся публічно вихвалятися тим, як нам пощастило з тим, чи з іншим. Але сьогодні відчуваю потребу подякувати колективу школи за все, що вони роблять для наших дітей. І сказати, що з вибором школи нам справді пощастило.
Школа вільних та небайдужих – це насамперед правильні цінності. Середовище, в якому є престижно бути патріотом, творцем, вільнодумцем. Де легко самовиражатися, бути яскравим, розвивати свої таланти. Де можна знайти дитині заняття на будь-який смак (флористика, цифрова анімація, флорбол, скло, вокал – лише короткий список недавніх захоплень моїх дітей). Правильні цінності чудесним чином вплітаються у великі і маленькі заходи та традиції школи. Чи то день капелюхів (натхненний стильними Лесем Курбасом і Лесею Українкою), чи флешмоб з піснями Івасюка, чи персональні виставки дітей, чи турніри з різних дисциплін (дебати, шахи, spelling bee, …). Зазирніть, якщо цікаво, на Facebook сторінку школи і побачите скільки цікавого там трапляється щомісяця.
Мені шалено подобається як працює мистецький напрямок: театральні вистави та вертепи двічі на рік, що не тільки поєднують елементи танців, музики, акторської майстерності, а й слугують прекрасним інструментом командотворення у кожному класі. Діти разом творять щось класне і отримують щире задоволення від результату. Мені гордо за успіхи своїх дітей і в академічних дисциплінах. Вчителі дуже ретельно ставляться до справи. Цьогоріч Ксеня з однокласниками брала участь у кількох міжшкільних конкурсах на ерудицію і щоразу поверталися з призовими місцями.
Школа вміє дивувати і робити навчальний рік справді цікавим. Є мандрівки, музеї, походи, спортивні заходи. Є ярмарки. Є точки перетину старших класів з молодшими. Є стильний і затишний шкільний простір, що модифікується залежно від обставин.
Школа моїх дітей зовсім не схожа на державну школу, в якій вчилася колись я. Насамперед відчуттям, що саме діти є в центрі процесу. І що згрубша, все що вони задумають – здійсненне. Головне мати мету, а підтримка друзів та наставників знайдеться.
За ці п’ять років, відколи ми прийшли до Школи вільних та небайдужих вперше, сильно підріс рівень комунікації та логістики, усіляких організаційних процесів. На початках ми мали багато приводів покритикувати адміністрацію, але що приємно, до цієї конструктивної критики завше прислухаються. І таким чином школа, як організація, стає більш зрілою, розвивається разом з колективом вчителів, дітей та батьківською спільнотою.
Як менеджерка за фахом, я уявляю собі масштаб усіх процесів, які треба відлагодити, щоб шкільний організм працював злагоджено і здорово. За цікавим дозвіллям і навчанням моїх дітей стоїть праця десятків і десятків небайдужих дорослих, які роблять усе це можливим.
Тому дякую щиро, Школа вільних та небайдужих – ви чудесні!
І щиро рекомендую тим, хто підшукує собі гарне місце у Львові для навчання дітей.
Сподіваюся, що амбітний задум відкрити 100 таких шкіл в Україні обов’язково здійсниться. І нове покоління українців буде саме таким: вільним та небайдужим!
