Про кротячу ногу, суфохрукти і їнота

Нова порція перлів до рубрички “Говорить Ксеня“.

Про літери і слова

Показує-розказує про літери на плакатику з алфавітом.
– Ось мамина буква – “ХУ“. ХУ! ХУ! ХУМ’ЯК!”
– А це буква “Ї“. Ї-Ї-ЇНОТ!
– А це “ПІН“. ПІН – ПІНГВІН!

Портрет тата. Он і буква “Т” на пузі.

Ходить-ходить, раптом каже:
– Овал. Овал починається на “О”.
Мама: – А які ще слова на “О” починаються?
Ксеня думає, не може придумати.
Підказую: – Рогатий О…
Ксеня: – КОРОВА?
М: – Ні, рогатий, коричневий, в лісі – О…
К: – КОЗА?
М: – Та ж ОЛЕНЬ. Олень рогатий в лісі. Ну добре, а вгадай, що вдягають на очі – О…
К: – О… Овал?
М: – Ні, дивися, отак одягають (демонструю жестами як одягають окуляри) – О…
К: – О… Маску Оленя?  (тут мене реально порвало  😆 , то ж треба таке вигадати)

Згодом намагаємося згадати колір на букву “О”. Ксеня ніяк не згадає.
Кажу: – Ну якого мандаринка кольору?
Ксеня знає, але вочевидь вилетіло з голови правильне слово.
Ще підказую: – Ну лисичка. Лисичка якого кольору? Яка шерсть в неї? О…
Ксеня (дивлячись на свою плюшеву лисичку): – Біла, чорна, і ..така мандаринова

“Мама, журавлиносирок в мене!” – це про сирок з сушеною журавлиною.
А я при тому знову пригадала історію зі слободянобусом  😆 Ох вже ці слова-конструктори! 🙂

Говоримо про те, що Настусі вже виповнився один місяць, тобто вона – “місячна дитина”. Сміюся, що вона “місячна дитина”, так ніби впала з місяця. Ксеня слухає уважно, а тоді усвідомлює подвійне значення слова: “Місяць! Є в людини утворений, а є на небі!” (як вам пояснення календарного місяця, до речі?)

Читали книжку про фермера, який полюбляв вставляти фразочку “Грім і блискавки!“, коли дивувався, або гнівався. Ксеня розпитувала, що це все значить і нащо він таке каже. Намагалася пояснити, що це така вставна фраза в нього, примовка така. Наступного дня Ксеня питає: “Мама, а яка твоя ФРАЗІЯ?”  🙂
Потім пригадували різні фрази, які я частенько вживаю. Ксеня вибрала і собі улюблену “фразію” – “Краса неземна” (на означення власного відображення в дзеркалі, наприклад). А ще Ксеня смішно нагадувала мені одну з “моїх фразій”. Каже: “Щось там “так-так”, і далі про ранку…“. Як же я сміялась, коли зрозуміла, що йдеться про фразу: “Так-так, сказав бідняк“. Розумієте, “бідняк” – дуже схоже на “синяк”. А “синяк” – то майже те саме що “ранка”. Отакі от в нас шаради 🙂

Часом вдається підслухати щось смішне, коли вона сама з собою грається-розмовляє. Якось чую примовляє: “Це почапська іграшка. Іграшка-почапська.”
Це незадовго після того, як я розповідала, що в нас є друзі з прізвищем Почапські…  😀

Смішна недовимова: Суфохрукти  – замість сухофруктів 🙂

 

Життєйські спостереження і фантазії

Ксеня: – Послухай, як серце б’ється!
Мама: – Ого як швидко!
К: – Бо воно так швидко бігає, бо воно хоче Каю. Бо я теж хочу Каю (це мультик такий про хлопчика Каю, хто не в курсі).

Розчісуємося, Ксеня скаржиться, що їй боляче тягне за волосся. Домовилися коли тягне, визначати як сильно болить – на скільки балів з 10.
Якось питаю: – На скільки балів?
А Ксеня: – На 70!

Помила руки рідким милом, дає мені нюхати. Кажу, що гарно пахне, і що це мило з МИГДАЛЬНИМ молочком. А Ксеня уточнює: “А що, воно МИГАЄ?”

Ксеня про себе і Настку: – Мама, дивися які в нас схожі личка!
Мама: – Схожі, бо ви обоє мої донечки.
К: – Та, ми близнючки!

Сестрички майже-близнючки 🙂

Хвалю малюнок: – Як ти ідеально це серце розмалювала! Ніби в книжці намальовано!
Ксеня довго дивиться на мене, посміхається, а тоді каже: – Дякую (ніби й нічого дивного, але мене ця відповідь малої 3-річної дуже здивувала).

На прогулянці. Ксеня на велобігу, Настка у візочку. Ксеня просить зайти в магазин, але я кажу, що там немає як проїхати візочком, тож цього разу туди не йдемо. Пропонує лишити візочок надворі. Кажу, що не лишу, бо боюся, щоб ніхто Настку не забрав. Подумала-подумала, і каже: “А ми велосипедик мій лишимо з візочком. Хтось – злякається, бо ДВА ДІТЕЙ, і не забере!“.

Дивиться на лимон, на його гострий кінчик. “Лимон – ніби КРОТЯЧА НОГА”  😮
Малося на увазі, що той кінчик схожий на кігтик. Майже як в крота на лапах!

Тато засидівся в туалеті. Ксеня під дверима гукає: “Тато, тобі треба їсти більше овочів…”  😀  (мудрагелька мала!)

Грається в “дочки-матері”. “Совка буде моя Настя (кладе м’яку іграшку в візок, гойдає, носить). Вона спершу поїсть з цієї циці, а потім з цієї. Тут рідке – вона п’є, а тут – вона їсть.. (показуючи на іншу свою цицю)“.

А тут песик Кутасик в Настиному одязі опинився… 🙂

Намалювала закарлюку якусь. Питаю, що це таке.
“Це така таємниця, щоб люди заходили і відкривався неймовірний вид міста“. Так і сказала, дослівно.  😮

Тато: – Знаєш чому морозиво тане в роті?
Ксеня: – Бо в мене там підігрів є.
Т: – Який?
К: – Квадратний такий.

Говорить по секрету на вухо: – Я б хотіла чаклувати…
Мама: – і що б ти начаклувала?
Ксеня: – Велике ліжко на всіх. На тебе, на мене, на тата і на Настю (бідолаха… таки переживає через вимушене відселення на окреме ліжко…).

Гуляємо, дивимося на сліди літаків на небі. Ксеня катається по калюжах ровером. Показую, які за нею і за Настиним візочком залишаються риски на асфальті. Ксеня робить висновок: “Мама, ми як літаки!” (бо і вони, і ми – лишаємо сліди…)

ми як літаки… 😉