Нова порція нотаток – філологічні премудрості нашої дворічної з хвостиком Ксені, та інші веселі історійки за її участі.
Взагалі, я давно вже помітила, як цікаво розвивається доцине мовлення. Точно, як в учня, який береться вивчати іноземну мову. Спочатку – окремі іменники (+ міміка і жести), якими маленький говорун вчиться називати все, що бачить навколо. Потім дієслова, ще поки без правильних закінчень (а просто “робити”, “ходити”, “їсти”..), але в парі з іменниками – вже дуже потужні. Потрохи – прикметники і прислівники. В останню чергу – прийменники і різні зв’язні слова.
А зараз ми намагаємося осилити всі ці відмінювання, роди, однини-множини, і запам’ятати неймовірну купу вийнятків з логічних правил, які пропонує наша потужна, але й складна до вивчення мова (насправді, тільки на прикладі Ксені я змогла усвідомити – як же складно говорити українською правильно!).
Далі – багато прикладів наших кумедних помилок…
“Антон брає кота” (тобто “бере”. Ну а що, “знати” – “знає”, “мати” – “має”. ЧОГО ж тоді “брати” – раптом “бере”?!)
“Мама любле тата”, “Ксеня робле їсти” (тобто “любить”, “робить”. “Я люблю”, значить логічно буде – “Ти люблиш”, хіба ні?);
“Я гладаю тебе” (=”гладжу”)
“Я праю одяг” (=”перу”)
“Ксеня плачить” (=”плаче”)
А ось моя улюблена, з іншої опери:
“Масло в супі тупиться” (=”топиться”. Не знаю, звідки взялось “тупиться”, але воно не перестає мене веселити).
Ще ми почали займатися вільним словотворенням. Особливо, нам полюбилися всі ці українські зменшувальні закінчення. Сюсі-пусі, усечки, ечечки: “Песичок”, “кусочечок”, “горшочечок”. Іноді, навіть подвоєно чи потроєно можемо понавиговорювати: “песичечичок” (= все той же маленький песик).
Навчилась від мене вигадувати прізвиська. Наприклад, я ляпнула на неї старе “моя зубатка“, а вона відповіла, що я – “кусачка” (не та, що інструмент, а та, що кусається).
Коли Ксеня замучилася на танцях, то сама себе назвала “замучилка”. Напісяла в штани – вийшла “попіськалка”.
Ще з присвійним відмінком кумедно у неї виходить. Наприклад, даємо цукерку: “татові”, “мамові“, “дідусеві”, “бабусеві“.
Крім філологічних викрутасів, не кінчаються й інші перли. На тему того, як Ксеня мислить, які речі вигадує, які висновки робить.
Приніс тато з “нової пошти” чергову порцію якихось незрозумілих штук, начинки для електрощитків. Ксеня взяла девайс, потрясла, там щось всередині тарахнуло. Каже (так мило!): “Коробочка – голосочок має“. Взяла гарантійний лист від тої штукенції, зігнутий навпіл. Покрутила, зі всіх сторін роздивилась, водить ручкою по рядках тексту. Питаю, що вона задумала. Відповідає: “Листівка бабці буде“.
Ще вона дуже кльово “читає” різні написи. Підтасовуючи написане під бажане в дану хвилину. Ну, ось, на банці збитих вершків: “Пише я хочу на язик” (оті самі вершки на язик напшикати). Або, на квитанції: “Пише Ксеня хоче ведмедика” (це печиво таке у вигляді ведмедиків я їй даю). Правда, вона вимовляє не “ведмедика”, а просто “медика”. “Медик любить мед” – ще одна з моїх улюблених фраз, завжди уявляю якогось замореного інтерна-медика з банкою меду.
Дуже багато всього вигадує, коли малює закарлюки. Чи пожмаканий шматок паперу розглядає. То парасольку зробила з нього, то квіточку. А на малюнках – сюжети, переважно, класичні: мама, тато, Ксеня, тьотя, дядя, і далі по списку…
Взагалі, ота схема “тато, мама і Ксеня” в неї постійно вискакує. Випросила печиво-ведмедиків, даю їй дві штуки. Ображено: “А тато де?” (=дай ще третє!).
Стрибає по хаті. Питаю: “Ти хто? Жабка, чи зайчик?”
Подумала, відповідає: “Я – вовчик братчик”.
“Цікаво, а мама тоді хто?” – “Жабка скрекотушка”.
“А тато” – “а тато медик”.
А взагалі, улюблений герой рукавички – то однозначно Кабан Іклан. Тим більше, що в нас якраз ростуть ікла, і я Ксеню саме так називаю.
Нова улюблена книжка (це, майже в продовження історії “шукав татко синка в лісі”) – про Короля Лева, така з діснеївськими ілюстраціями. Ну дуже вже її той сюжет захопив. Там і “злий лев”, і маленький “лев синок”, і “гегени” (=гієни), і “подруха” (=подруга Сімби – Нала), і що не може не тішити, ще й Пумба-Кабан! А вкінці взагалі народжується маленька донечка! Читати це їй не набридає вже місяць.
Улюблені ігри – варити їсти. Нам останнім часом багато надарували всього з кулінарією і продуктами пов’язаного. То Ксеня регулярно витягує посуд, варить їжу на плиті, розкладає по тарілках і силою всім пропонує. Мені чомусь завжди попадається лимон, чи, якщо пощастить, помідор. А рибку Ксеня завжди з’їдає сама.
Навіть, якщо іграшкового посуду і харчів під рукою нема, Ксеня залюбки користується віртуальними еквівалентами. Стала біля подушки, і варить на ній неіснуючу їжу. Пропонує потім пити, чи їсти в неї з ручки. ..аж шкода, що мама в неї така анти-кухонна. Мабуть, круто було б частіше її залучати до спражньої кулінарії. Піцу робити, чи печивко пекти, чи ще щось таке кльове…
Ще Ксеня дуже часто виголошує якісь фрази просто нізвідки. Ну, типу, йдемо собі, гуляємо, і тут вона раптом: “Ксеня люблить Арея” (Арей – то вівчарка в батьків). Або “Сова літає. Гілочку сідає. Попа сови велика”. Або “Рибки бувають веселі. Рибки бувають добрі“. Ніби думає вголос, і зовсім не соромится, що фраза, м’яко кажучи, “не в тєму”
А часом і в тему ляпне. Кажу: “Можеш не дути на суп, він вже не гарячий”, відповідає: “Бувають кашки гарячі”.
Або в таксі їдемо, дивиться у вікно і коментує з розумним виглядом: “Погода…” .
Підтримую розмову: “Так, така сонячна сьогодні погода. Що сонечко каже тобі у вікно?“. “Каже Hello” (ага, можете привітати нас з першим іншомовним словом!).
Тато вертається з автомайстерні. Розповідаю, що, уявляєш – зламалася наша машина! В машині щось стукає, і тато наш сумний. “Як думаєш, що треба сказати таткові?” . Подумала-подумала і каже жалібно: “Вииибач” (в тому місці ми обоє ледь не просльозились… Таки правду кажуть дитячі психологи, що малі все “записують на свій рахунок”).
Чекаємо на автобус. Кажу: “Де ж той автобус так довго?“, а маленька по-айтішному відповідає: “Завис.”
Сидимо на кухні, на фоні говорить радіо. Тут Ксеня починає реготати: “Людина ковбаска! Людина ковбаска!“. Прислухаюся, а там реклама – “Родинна ковбаска“. Але Ксеня щоразу там “людину-ковбаску” чує, і щоразу дуже тому тішиться
Кумедна історія в друзів вийшла. В них є кіт, говорили про нього. Розказую Ксені, що коти у воді купатись не люблять. “А хто любить, як думаєш, Ксеня?“. І миттєва відповідь, після якої у всіх присутніх щелепи відвисли: “Опосуми люблють!“. А все тому, що в нашій першій енциклопедії про тварин є цікава нотатка. Що в опосумів, на відміну від інших сумчатих тварин, сумка не спереду, а ззаду. І що коли вони пірнають в воду, то “закривають сумку на замок”, щоб дітки в ній не намочились. От Ксеня згадала цей факт, і вирішила, що раз ті опосуми-мами добровільно у воду стрибають, значить їм це явно в кайф. Логічно? Логічно! ..але від того не менш кумедно
Смішні недовимови: “девело”(=дерево) і “колібля” (=колібрі, теж з енциклопедії про тварин).
Отака в нас маленька “говорилка” росте.
А що нового у вас? Певне, дітиська вже ваші капець як попідростали… Давайте розказуйте!
А в нас малий вже майже ходить, сам встає, і може зробити крок-два, мала поїхала на ровері з педалями, і стала остаточно на лижі (7ий схил буковеля без напрягів)
http://instagram.com/p/yCab78jfj0/
http://instagram.com/p/y-F840Dfme
кльова така
а ми от хіба на санки в Карпати зібралися. на лижки ще поки не відважуємося (та й де снарягу на такого гномика взяти я поки не в курсі )
Ой привіт! З тими говорилками то капець як весело :), наша також як видумає щось, по соєму перекрутить. Говорить все вже – повторює, навіть англійською знає дещо – “окєй”, “еполс” (яблуко), “дох “(песик), “шіііііп” (овечка) так то смішно слухати.
“мама давац клепати” (плескати в долоні).
Одним словом напишу в блог скоро всі ті перли – почитаєш якось.
Пиши! Я вже нове посилання на твій блог собі зберегла
як завжди потішили говорилками. Така доросла розумашка на останній фотці виглядає, файно вам з косичками!
За другим переглядом тільки дочиталась назви поста “філоЛОГія”, а я то прочитала “філоСОФія” – і все мені зійшлося – Ксенька дуже вдало філософствує на теми “веселих і добрих риб”, сов, погоди і завислого автобуса)))
та, можна було називати “Ксеньчина філологія і філософія”
кльові
мучить мене совість, шо не встигаю писати, ехх..
Ти головне десь на папірчику собі олівцем шкрябай ті перли, чи там на телефоні, по ходу справи. По тих нотатках завжди зможеш відтворити все найцікавіше
так і роблю. але в мене вони чомусь назбируються, що виходить допис раз на півроку((
Насміялась…. і де воно в тій голівці все береться? Постійно думаю – чи то всі дітки такі мудрагелики кумедні, чи то якось виробляється і залежно від дорослих навколо?
Ну, дорослим завжди хочеться вірити, що то вони повпливали. Але думаю, та малеча від природи така цікава
Потішила так мене )) але ж Ксенька доросла і розумна така дівчинка! І, справді, де ті діти вчаться отаке видавати?! Недочекаюся, коли мій малюк отак розмовляти почне, хоча вже кілька всяких перлів видає ).
Христю, а що то за енциклопедія така дитяча?
Енциклопедія отака: http://www.ranok.in.ua/product_3367.html
Не дуже велика (хотілося б щось грунтовніше), але наразі нічого кращого на наш вік не знайшла.