Мамині хроніки: Ксені 1.8!

Нашій Ксені сьогодні вже рік і вісім місяців. Маю доповнення до нашого словничка, трохи спостережень і декілька фотографій, щоб запам’ятати її такою, як вона зараз є 🙂 

Почнемо з моїх улюблених словечок доні:

тобіДІ – чоботи
ебеДІ  – лебеді
ікАк – літак
тОна – чорна
мОя – море
манАн – банан
кУя – кулька
одІнн – годинник
пАки – спатки
мАки – хмарки
бАААя – багато
букІ, букА – букви, буква
будИн – будинок
ноуА – нога
Юби – зуби

пі-пі – додаткове значення – “привіт-привіт”. Це у відповідь на питання “а що ти скажеш дідусеві при зустрічі?”

пАпа – нове значення  – “прапор”. Останнім часом частенько на вулиці зустрічаються..

сідІ –  сісти, сяду. Найчастіше, в наказовому тоні, мовляв “сідай біля мене!“, постукуючи долонькою по дивану.

одІн, дА, тІ, чотІ – рахує від одного до чотирьох. А ще їй дуже число 7  подобається. Буває, я щось про себе питаю “так, скільки нам треба того-то…“, а вона відразу відповідає – “сім!” 🙂
А ще добре засвоїла, що таке “один”,  і що таке “два”. Знає, наприклад, що вух є два, а ніс тільки один.

таК  – повноцінне “так” зі всіма трьома буквами! Точно пам’ятаю день в Хорватії, коли вона це навчилась. І потім “так-ала”, як той малий фюрер, на всі питання 🙂

лЮбу-лЮбу  – люблю-люблю, каже, обнімаючи за ноги. Іноді, коли хоче помиритися після якоїсь витівки. А іноді – просто так.

А ще ТЕня– нова версія “Ксені”. Починали колись з одного складу “НЯ”, потім “НЯНЯ”, а тепер вже “ТЕНЯ” 🙂  Ну, і щось дуже схоже на наше прізвище “Слободян” теж вже навчилась говорити.

Окрема гордість – слово тамвАй, тобто трамвай. Коли доця сказала його вперше, показуючи на трамвай, що їхав по Підвальній, то в мене мало щелепа не відвисла! То ж треба, навіть таке знає і вміє сказати!

Віднедавна помітила, що доця часто про себе лепече “ні-тО-гО, ні-тО-гО”, тобто “нічого”. Чи то їй слово подобається, чи то в цьому є якийсь прихований зміст.. (може я зачасто кажу “ну нічого страшного”, коли малеча пісяє в штани? 🙄 )

А ще є часті слова, яких я поки не розшифрували – “омінЯ”  і “тобідИн“, любить їх повторювати дзвінко і по декілька разів. Цілком ймовірно, що “тобідИн” – то “добрий день”.

Ну, і звісно, крім довгих слів, які Ксені подобаються, вона все ще послуговується короткими складами і звуками, які, тим не менше, вдається зрозуміти. Наприклад “я” – “равлик” має “ї” – “ріжки” 🙂 Дві букви, а скільки розказати можна!

А якщо вже зовсім важко пояснити щось, то доця має слово-виручалку – “той” – просто показує на річ, і тойкає, поки ти сама не здогадаєшся, що вона хоче.

Багато чого запам’ятовує. Можна ввечері розпитати що відбувалось під час ранішньої прогулянки, і вона безпомилково все розповість. Кого бачили, хто що робив, і чим все скінчилось. Добре запам’ятала море після нашої літньої відпустки.

Все частіше каже “я сяма”. Сама піднімається і спускається по сходах, вилазить і з’їжджає з гірки, намагається сама роззуватися і взуватися, не любить коли хтось допомагає чистити зуби, вимагає самостійно нести пакет з покупками додому… Любить висіти на перекладині, розгойдуючи ноги.

Так само, як і раніше, обожнює книжки. Сиділа б і перечитувала їх знов і знов. І то “перечитувала” – не тексти, а малюнки, розглядала б там всі детальки, обговорювала. Особливо тата швидко “бере в оборот”. Той приходить з роботи, і поки мама готує вечерю, просто зобов’язаний залізти до Ксені в хатку і читати там вдвох книжечки. Часом беруть з собою ліхтарик, так ще цікавіше…

Потрохи вчиться спілкуватися з іншими дітьми. Вже зрозуміла, здається, різницю між своїми і чужими речима. Чужі переважно віддає на першу вимогу. А свої переважно нікому не позичає. Власниця мала 🙂

Навчилась гніватися, як справжній дорослий. Коли дуже чимось незадоволена, то міцно стискає кулаки, пронизливо кричить, часом навіть кусається… Загалом, тепер вже важко змусити її щось робити без доброї волі. Чи з двору додому забрати, чи в автомобільне крісло запакувати. Сильна вже і так просто не піддається. Так що вчимося дипломатії.

Потрохи пробує хитрувати. Наприклад, коли бачить, що мама намагається працювати і всіляко “линяти” від своїх прямих (маминих) обов’язків, може сказати “кака“, мовляв “какати я хочу“, а насправді просто намагається заманити мене посидіти поруч, поки вона на горшку 🙂 Так само, вміє, чисто по-дівчачому, давити на жалість своїми “любу-любу”, знає, що важко гніватися на дитинцю, яка прийшла до тебе обніматися.

Вибрала ім’я потенційній сестричці. Обговорювали якось з нею двох сестричок з дитячого майданчика, питала, чи хотіла б вона також мати сестру або брата. Вибрала сестру і назвала її, ні на хвилинку не замислюючись, Аня. Так що, якщо в нас колись буде дівчинка Гануся, знатимете хто ім’я обирав 😉

Отаке в нас сонечко.

Щастя всім і сімейного тепла! 🙂