Продовжую серію роздумів про час, попередні дописи: Вступ. План на тиждень.
Сьогодні розповім про те, як намагаюсь оптимізувати справи рутинні. Якщо розібратися, то добра половина (якщо не більше) моїх задач – саме такі, повторювані з певною періодичністю. Зварити суп, помити підлогу, полити квіти, покупати дитину, оплатити квитанції, попрати постіль, сходити в басейн, обробити фотографії, … і т.д. і т.п.
По-перше, я розібралась для себе з якою періодичністю треба робити кожну з них. Якщо для деяких задач це було очевидно, то для інших – було цікаво визначитись.
Скажімо, як часто готувати “основні страви” для обідів та вечерь? Щоб і не їсти цілий тиждень один величезний баняк зупи, але й не стирчати кожен день на кухні (як виявилось, через день/через два – для нас достатньо). Як часто купляти продукти? (щось зручніше купити на тиждень-два вперед, а фруктики-овочі зовсім приємно свіжими декілька раз на тиждень з базару приносити). Як часто міняти постіль? Робити вологе прибирання? Поповнювати рахунок на мобільному? Дзвонити бабці?.. ну ви зрозуміли.
Міняти постіль ми любимо.
Ксеня не проти була б хоч щодня бавитись з чистими простирадлами і наволочками
По-друге, для деяких справ, що робляться раз, чи декілька раз на тиждень, виявилось корисним визначити конкретний день для їх виконання.
Наприклад, тепер я поливаю квіти по середах і суботах, а не коли вони починають в’янути і засихати. Прання білизни і плавання Ксеньки в великій ванній – відбуваються зі зміщенням в один день, щоб над ванною (де в нас мотузки для білизни) нічого не висіло, коли доця плаває. А в дні тижня, коли в мене забито “кухня” менше планів з інших категорій (тут якраз і зручно використовувати колонки з днями тижня в списку задач: розкидав “крапки” в шахматному порядку і приблизний план вже вимальовується).
На перших порах, після народження Ксені, чоловік намагався по-максимуму розвантажити молоду маму.
Оце його перше прання речей для доці …але то довго не протривало
Але прання мене ніколи не напрягало. Люблю розвішувати чистий одяг.
..і Ксені процес теж подобається
Окремо хочу згадати про багатостраждальну категорію Д.С.К. Оскільки зазвичай на себе кохану знайти час найважче, я вирішила виділити для всіх справ Д.С.К. цілий окремий день тижня, щоб не забувати принаймні про найпростіші регулярні (корисні та приємні) процедури. Тепер по вівторках в мене по плану день манікюрів-педікюрів, масок і кремів для тіла та обличчя, догляду за волоссям, ніжками, ступнями, і всього такого подібного. Звісно, ніхто не забороняє робити якісь речі для себе в інші дні, але вівторок – законний день, коли я свідомо відкладаю все інше заради своїх ритуалів. При такій постановці питання шанси зробити речі, що зазвичай були просто “would be nice”, стають значно вищими.
Ну, і третя порада, стандартна, але від того не менш універсальна: “Їмо слона частинами”. Тобто дробимо великі задачі на менші, і вже пробуємо дати раду з тими малими “куснями слона”. Додатковий бонус в тому, що якщо один раз придумати як вдало ділити рутинну задачу на менші куски, і коли/як їх виконувати, то цей підхід можна повторювати надалі щоразу, і таким чином “приловчитись” бороти того слона регулярно.
Спробую навести приклади, що гарно ілюструють принцип.
Скажімо, мені хотілося б вдосконалити свої кулінарні здібності, навчитись готувати нові страви (раз вже назвалась домогосподаркою, то “лізь у борщ”! :)). Можна з ходу накидати етапи:
1. Вибрати, що нового хотілося б спробувати приготувати;
2. Купити необхідні продукти;
3. Приготувати.
Перший етап зручно робити, наприклад, на вихідних, коли є рідкісна можливість хоч ненадовго доручити дитину іншим “няням”, а в той час “поклацати” кулінарні сайти. На виході – обов’язково роздрукувати рецепт, або хоча б зберегти текст чи посилання, щоб швидко знайти його пізніше. Другий етап – згідно плану закупок на тиждень (якщо завести універсальне місце для списків покупок – то можна відразу на виході з першого етапу потрібні продукти внести в список). Третій етап – згідно натхнення чи днів виділених для приготування “основних страв”.
Буває, приходить натхнення покуховарити… Якщо доця не проти
1. Скинути фотки/відео з телефона/фотоапарата/камери (все – окремими задачами, які можна в будь-який час за 5 хв зробити)
2. Відібрати з останньої порції фоток найвдаліші
3. Обробити останню порцію найвдаліших
4. Викласти останню порцію у веб альбом для рідних
Для всіх етапів придумала собі систему з папками на компі, щоб завжди було ясно – що вже обробила, що ні, що виклала, що ні. Таким чином веб альбом тепер оновлюється значно регулярніше
Або от прибирання. Зі всіх домашніх справ воно мене завжди жахало найбільше. Ну таке, нормальне прибирання: з миттям підлоги, витиранням пилу, вимиванням ванни/кухні/туалета/балкону/коридору… От не любила я ніколи прибирати… а тут ще й всю квартиру! ..та ще й частіше ніж раз на місяць?! А тепер вже й треба (малявка по всіх підлогах шурає), і чоловіка не дуже виходить залучати (після роботи – не варіант, вихідних сімейних шкода, та ще й будова в нас паралельно час забирає).
Методом спроб і помилок зробила висновок, що робити таке велике прибирання в один день (як то раніше, по суботах, бувало робилось) – то вбивство. Не поміщається мені той слон в один день. Тому поділила його на менші підзадачі – покімнатно, почучуть. Тепер можу собі наперед прикинути, в який день варто присвятити час прибиранню (година невідривної роботи – максимум. Ну, або три години з допомогою доці :)) і так потрошки хоч якийсь прогрес роблю.
..правда, з прибиранням ще одна річ мені помогла, навіть забула про неї спочатку. Коли я змирилась, що за прибирання доведеться відповідати мені, то в якийсь момент цільово проаналізувала як зробити процес якомога зручнішим. В якому порядку що робити, якими засобами, щоб все якось пошвидше виходило. Купила собі зручне відро, наприклад, в яке нормально поміщається швабра (досі не розумію як ми без такого обходились).
Ну от таке. Після застосування цих трьох базових принципів я почала значно більше рутинних речей вдома робити “на автоматі” і справлятись з ними легше. …правда це все анітрохи не помогло зі справами нерутинними, творчими, цікавими…
Але про це вже в наступному дописі.
Не перемикайтесь!
прибирати і я не люблю… не дуже цікавий це процес як на мене… і результат завжди одинаковий але необхідний!
я сьогодні вже собі список за твоїм зразком накалякала, і навіть дещо з нього вже зробила, от! дуже хороші дописи і цікава тема розпочата. так що дяки за “штурхана” до само і часоорганізації мені подобається і це відчуття що щось все таки зробила!!!! суперкльове!
тішусь, що це комусь корисно
а щодо прибирання – то в мене є ще один суперстимул: мій чоловічок терпіти не може безлад, він на нього зразу депресію наганяє. А от порядок дуже любить… от, принаймні для нього, і для доці – вдається себе замотивувати робити одне й те саме заради навіть того одинакового результату
о! прибирання! в мене мама на тому повернута. ну пунктик в неї. все життя скільки доводилось жити в батьків, то за мною все дотиралось, дочищалось, бо її не задовільняв результат. як би сильно я не старалась.
а коханий тепер мене чистюлєю обзиває. мене то виховали, що має бути чисто. от я і намагаюсь. але в батьків був закон — субота — прибирання та прання. в своїй родині цим керую я, то сама день обираю. поки вдома, то перу в четвер чи п’ятницю. тут для цього спеціальне приміщення. і поки воно переться та сушиться я прибираю. благо квартирка невелика : ) вкладаюсь у дві години. але потім розкласти випране і дещо попрасувати. от прасувати я ненавиджу. але сушити тут нема де, тому оте пожоване коровою доводиться прасувати : (
прасувати я теж не люблю. добре, що нам, ІТ-шникам дозволено ходити в пожмаканих футболках і джинсах
та ми теж не дуже то вибагливі, Олег програміст, я безробітна : ) але ну дуже вже пожоване, таке скукожене. прасувати то я голосно сказала : ) просто розправити хоч трошки. дошки нема прасувальної навіть : )